12 листопада 2024 року, близько полудня, раптово відійшла Грація Руотоло, племінниця отця Доліндо.
Цей знаний нині багатьом священник навчав віри, повної довіри до Бога. Найвідомішою у світі є найкоротша його молитва: «Ісусе, подбай про це!»
«Вона сприймала за честь своє завдання свідчити про святість о.Доліндо. Часто в храмі, де спочиває його тіло, паломники з відкритими ротами слухали дивовижні розповіді Грації про святого священника», — пише о.Роберт Скшипчак.
Ось його короткий спогад про Грацію Руотоло.
Лише минулого тижня ми розмовляли по телефону. Вона була надзвичайно схвильована запланованим на кінець листопада відкриттям нового Центру досліджень, присвяченого її дядькові, в Університеті Монтемурро д’Іпполіто в Неаполі. Вона не дожила до відкриття Центру ані до чергової річниці народження для неба Слуги Божого о.Доліндо — 19 листопада. Сама ж відійшла, як це було для неї характерно, раптово і без попередження. Ця 95‑річна жінка, попри тендітне тіло, до кінця мала чудову пам’ять і феноменальний розум. Бог зберіг її в доброму стані заради її завдання бути берегинею знань про «святого священника Неаполя».
Лучано Реголо — відомий в Італії журналіст і редактор книжки Грації «Святий у моїй родині», згадує її так:
«Грація — геніальна, іронічна і спостережлива. Уже довгенько вона займається підприємництвом. Але під маскою рішучості вона ховає надзвичайну чуйність, яка допомогла їй осягнути найглибші шари безцінної духовної спадщини її дядька-священника. Грація легко переконає вас діяти так, як вона того хоче, при цьому не створюючи ані найменшого враження хоч якоїсь владності. Це завдяки ефективному поєднанню сили з лагідністю, але насамперед — коли це необхідно — завдяки вмінню пробуджувати в інших любов, повагу, цікавість і благоговіння до Отця Доліндо, великого містика, у багатьох аспектах справді схожого на Падре Піо, з яким він був у тісному контакті».
Я вперше зустрів Грацію на могилі отця Доліндо в церкві Богоматері Лурдської та св.Йосифа, що по вулиці Сальватора Томмазі в Неаполі, майже 10 років тому. «Те, чи мій дядько буде винесений до слави вівтаря, другорядне, — сказала вона мені тоді. — Що для нього було найважливіше, то це щоби Святе Письмо повернулося до рук католиків як підручник віри та джерело, через яке Бог щодня звертається до своїх вірних своїм живим голосом».
Отець Долондо Руотоло любив Боже Слово, любив молитву й перебував у глибокому духовному контакті з Христом і Його Матір’ю. Він багато вистраждав від сім’ї, від свого оточення та різних церковних установ. Автобіографію назвав «Доліндо означає біль». Він був учителем смирення й абсолютної довіри до Бога, за будь-яких обставин. Знавець страждання, зношеного з любов’ю та в повній покорі Господу історії.
Обік сестри Фаустини, «секретарки Божого милосердя», він був найбільшим пророком нашого часу. Залишив по собі, окрім захопливого свідчення життя й безмежної жертви Богові, величезну писемну спадщину, найвидатнішим твором із якої є 33‑томний коментар до всіх книг Святого Письма. Я чув багато історій та анекдотів від Грації про її чудового дядька. Щоразу, дзвонячи, вона запитувала: «Отче, коли приїдеш?» А наприкінці розмови просила благословення.
Якось, сміючись, Грація згадувала нашу першу зустріч і те, як її зворушив вигляд тоді ще невідомого священника з Варшави, який із «круглими очима» слухав кожне її слово…
Нехай прославлений Христос прийме її з розпростертими обіймами до свого щасливого дому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
