Я вже якось ділилася своїми роздумами та спостереженнями про те, як важко бути жінкою, хоч би яку роль для себе обереш. Адже і берегиня домашнього вогнища, і бізнесвумен, і та, що намагається поєднувати обидві ролі та ще декілька «бонусних» — постійно змушені балансувати на тонкій линві суспільної думки та завищених очікувань соціуму.
Та давайте будемо щирими до кінця і визнаємо, що бути чоловіком — теж не такий вже й мед. Це труднощі відмінного, ніж у жінок, ґатунку; але вони є. Давайте чесно: у дитинстві від хлопчиків часто вимагають дуже суперечливих речей. Мама каже — «не бийся», а тато каже — «дай здачі»; мама переймається, щоби синок не перевтомився, а тато записує його на три спортивні секції та ще на шахи; мама з бабусею хвилюються, що хлопчик худенький, — а тато кричить, щоби припинили розгодовувати дитину. Одні батьки мають занадто високі вимоги та очікування, інші не мають жодних, і лиш нечисельні намагаються знайти золоту середину — і постійно переймаються, щоби не перегнути у котрийсь бік. Тож, як бачимо, варіацій може бути безліч. Але суть, гадаю, зрозуміла: насправді, мало хто точно знає, як правильно виховувати хлопчиків, і більшість чекає, щоби хлопчик чимшвидше виріс — і далі вже якось сам собі радив із собою та з цим життям.
І от він виростає, стає більш чи менш дорослим чоловіком — і потрапляє у складну гру під назвою «Вгадай, чого від тебе очікують». А очікують чогось — усі довкола, і кожен — чогось іншого; тож пів життя йде на те, щоб запам’ятати і не переплутати: надто часто спілкується з батьками — «ніяк від маминої спідниці не відчепиться»; рідко спілкується з батьками — «невдячний син» (або бідний хлопчик, бо це 100% дружина його так налаштовує); багато працює — трудоголік, який проміняв сім’ю на роботу; працює з 9.00 до 18.00 — лінивий та неамбітний; іде з друзями на пиво — гульвіса; проводить час із дружиною та дітьми — підкаблучник; вимагає від дітей дисципліни та успіхів — деспот; каже, що дітям потрібно більше свободи, — та просто шкодує грошей на гуртки, от і вся математика; його дружина не працює — аб’юзер; працює — тиран. Я вже навіть не буду починати про конкуренцію між самими чоловіками та про їхнє тривожне «міряння» автівками, посадами і статусами.
Словом, життя більшості дорослих чоловіків і справді нагадує гру, правила якої написані невідомо ким, сформульовані складно, а крім того, вони на різних рівнях різні та змінюються без попередження. І все би нічого, але ставки у грі високі. А життя — одне, і в ньому постійно як не те, то інше: то економічні кризи, то пандемії, то стихійні лиха, то війни. Тож — так, бути справді дорослим і відповідальним чоловіком важко. Деколи навіть страшно. Тиск соціуму, очікування та вимоги найближчого оточення, власні амбіції, мрії та сподівання: балансувати між усім цим — справжній виклик.
Тож давайте поміркуємо, як чоловікам не збожеволіти, не почати пити і чи втікати в інші залежності, або не перетворитися на хворобливих перфекціоністів, контролерів і параноїків, або й узагалі не зректися своєї природи і почати вдавати когось іншого.
Пропоную почати, як годиться, з початку. От, дослівно, від сотворення світу, бо Господь, створюючи світ, одразу чітко все «прописав» і підказав, як правильно визначати пріоритети, — щоби хоч трошки спростити життя, яке людина сама ж собі й зіпсувала ще у Раю.
1.«Так то полишає чоловік свого батька й матір…» (Бут 2,24а)
Про що це? А про те, що вчасно перерізана пуповина — це запорука побудови стосунків на здоровій дистанції. Бути хорошим сином не означає бути в розпорядженні батьків/мами 24/7 і стрибати вище голови, тільки б вони не були розчаровані синочком.
Тож якщо твої батьки так і не змогли перерізати пуповину вчасно — зроби це сам. Ти дорослий, самостійний чоловік, який навіть немовлятком не був власністю своїх батьків. Ти маєш жити своє життя, а вони — своє. До речі, це стосується і твоїх дітей. Цю пуповину також варто перерізати вчасно. Не пропусти момент.
Звісно, це не скасовує обов’язку шанувати батька і матір, як нам каже заповідь; але це інший рівень і про це — іншим разом.
2.«…і пристає до своєї жінки» (Бут 2,24б).
Твоя дружина — це твоя сім’я. Ти сам її обрав ̶і̶ ̶с̶а̶м̶ ̶т̶е̶п̶е̶р̶ ̶із̶ ̶н̶е̶ю̶ ̶м̶у̶ч̶с̶я і тепер вона — у пріоритеті. Всі твої рішення і кожний вибір стосуються твоєї сім’ї, впливають на неї і або її зміцнюють, або руйнують. Усе інше, хай би яким важливим воно було, — другорядне. Якщо ти це розумієш, то ти і справді дорослий чоловік.
Якщо ти не замислюючись ставиш благо своєї сім’ї на перше місце і не переймаєшся, що скаже мама чи друзі, — вітаю: ти зрілий дорослий чоловік. Звісно, твоє життя вже ніколи не буде легким чи простим; але у нього є всі шанси стати щасливим. А це, погодься, дуже важливо.
3.«Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв»(Бут 3,12).
Перша реакція Адама після гріхопадіння — скинути з себе відповідальність за власне рішення. Не будь як Адам! Май відвагу нести відповідальність за свої рішення та вчинки. У цьому — справжня сила чоловіка (м’язи — це так, бонус).
Ну і не перекладай відповідальності за відсутність якихось виразних досягнень у дорослому житті: на своїх батьків, бо колись «не дали» освіти чи зв’язків; на дружину, що через її «марнотратство» (читай — наявність) ти досі їздиш на «старому» авто; чи на начальство, бо не цінує, тощо.
Замість шукати винних і крайніх — здобудь освіту, якщо її потребуєш; зміни роботу, якщо ця не влаштовує; переглянь сімейний бюджет, бо, може, і не в дружині справа; але найперше — будь вдячний батькам, що дали тобі життя і все найкраще, що мали самі; будь вдячний дружині, що дбає про так багато речей і залишається з тобою і в горі, і в радості; будь вдячний за всі життєві науки, бо це — досвід.
4.«Хай буде ваше слово: так — так; ні — ні» (Мт 5,37).
Ще одна цінна порада, і то від самого Ісуса. Не «розкидайся» словами, бо вони втратять свою цінність, а ти — вірогідність. Не роздавай обіцянок, яких не можеш чи й не збираєшся виконувати. Не кажи того, про що пошкодуєш, навіть якщо дуже злий, і того, чого не відчуваєш чи не думаєш, навіть якщо тобі здається, що ситуація вимагає.
Чоловік який думає, перш ніж сказати, і робить те, що каже, — на вагу золота у цьому нестабільному світі. Словом, менше слів — більше вчинків.
5.«Надійся на Господа всім своїм серцем»(Прип 3,5).
Це насправді завдання «із зірочкою». Особливо якщо ти звик покладатися в усьому лише на себе, відчуваєш потребу все контролювати і переконаний, що сам зі всім упораєшся. Співчуваю: ти крокуєш життям із важким тягарем! — а все тому, що так і не налагодив контакту з Богом.
Можливо, ти навіть вважаєш себе віруючою людиною і ходиш по неділях до церкви, — але робиш це за принципом: прийшов, «відмітився» й пішов. Щось у стилі: «мамо, я поїв і в шапці», — і на тому все. Бога до себе ти не запрошуєш і не впускаєш Його у своє життя. Усе — сам.
І якийсь час тобі все вдається; але рівно до моменту, коли стикаєшся з чимось, на що не впливаєш, чого не можеш контролювати і що не виходить так, як сподівався. І це викликає злість і розчарування.
І хоча ми десь там вище наче з’ясували, що відповідальний чоловік це добре; впевнений у собі чоловік це дуже добре, — але все це дуже важко, якщо не мати надійної опори. Тож найкращий варіант — це чоловік, який знає межі своїх можливостей і покладається на Господа у справах, які сам «не витягує».
Врешті, це неймовірне полегшення — знати, що не мусиш нести сам усіх тягарів цього чоловічого світу, бо у тебе є Бог, готовий взяти на себе частину твоїх турбот, як кожний люблячий Батько.
І на завершення — слово до жінок: обираючи собі чоловіка, не розраховуйте, що зможете його перевиховати і він буде такий, як вам треба. Вибирайте такого, «як треба», відразу — і уникнете непотрібних розчарувань. А синів виховуйте розсудливими й відповідальними, щоб вони могли стати по‑справжньому дорослими і самостійними.
Якщо ви вже встигли вийти заміж якийсь час тому і зараз почуваєтеся дещо розчарованими, то зосередьте свою увагу на гарних рисах характеру вашого чоловіка, на його сильних сторонах, — і його увагу теж на них зосередьте. Нехай знає, що ви бачите у ньому багато доброго. Не робіть життя своїх чоловіків та синів іще складнішим, ніж воно у них вже є через їхню природу й покликання. Допомагайте чоловікам, яких вам довірив Бог, ставати кращими та впевненими у собі, довіряючи їхнім рішенням, надаючи їм підтримку і прийняття, а не істерики та скандали на рівному місці, підриваючи їхній авторитет і вирішуючи все за всіх.
Дорогі жінки, моліться за своїх чоловіків та синів, і моліться разом із ними.
фінансово.
Щиро дякуємо!
