Папа відчинив Святі Двері у в’язниці

Ніколи не втрачати надію — з таким заохочення Папа Франциск звернувся до в’язнів. 

У другий день різдвяних свят Понтифік відвідав римську в’язницю, в якій відчинив Святі Двері — символ Ювілейного 2025 року, повідомляє Vatican News.

«Перші Святі Двері я відчинив на Різдво в базиліці cв.Петра; але я хотів, щоби другі Святі Двері були тут, у в’язниці. Я хотів, щоб усі ми, хто тут перебуває, всередині і зовні, також мали можливість навстіж відчинити двері своїх сердець і зрозуміти, що надія не розчаровує», — сказав Папа Франциск. Святіший Отець відчинив бронзові двері храму «Отче наш» у в’язничному комплексі «Rebibbia» у північно-східному передмісті Рима. В четвер, 26 грудня 2024 року, в свято святого Стефана, Єпископ Рима прибув до пенітенціарного закладу, щоб відчинити двері надії для в’язнів, принести надію Ювілею тим, хто не зможе здійснити паломництво до базилік.

Нечуваний, але урочистий момент

Святіший Отець, одягнений у ризи червоної барви, декоровані мушлями — символом паломника, звівся на ноги й шість разів постукав у двері, а далі повільним кроком переступив через поріг. Нечуваний в історії жест: уперше Папа відчиняє Святі Двері не в базиліках, не в катедральному соборі, але у в’язничному храмі. Урочистий момент, майже так само, як відкриття два дні перед тим Святих Дверей базиліки св.Петра. Разом із папою поріг переступили двоє мешканців закладу, чоловік і жінка; представники пенітенціарної поліції та священники. Далі розпочалося Євхаристійне богослужіння.

Відчинити серце навстіж

Папа виголосив проповідь, промовляючи експромтом. Він ще раз підкреслив, що його бажанням було змогти відчинити ці двері як символ надії саме тут. «Це гарний жест — відкрити, навстіж відчинити двері. Але ще важливішим є те, що він означає: відкрити серце», — сказав Франциск, підкреслюючи, що серця закам’янілі, замкнені, не сприяють тому, щоб жити. І саме тому «благодать Ювілею полягає в тому, щоб відкрити» серця на надію, «яка не розчаровує».

«Добре над цим роздумайте. Також і я про це роздумую, бо у важкі хвилини хтось може подумати, що все, це кінець, що неможливо щось вирішити. Але надія ніколи не розчарує», — наголосив Святіший Отець.

Вхопитися за канат, щоб рухатися вперед

Папі подобається уявляти надію немов якір, що вже кинутий при березі, — а ми тримаємося за канат, щоб за його допомогою досягти безпечного місця. «Буває, що канат важкий, незручний, може покалічити руки… Але ми тримаємо його в руках із поглядом, зосередженим на березі; якір допомагає нам рухатися вперед. Бо завжди є щось добре, є щось, що маємо зробити далі». Папа вказав на другий елемент, яким є навстіж відчинені двері, насамперед — двері серця, бо «коли серце замкнене, воно камʼяніє».

«Дві речі хочу вам сказати. Перше: вхопіться руками за канат, прив’язаний до якоря надії. Друге: відчиніть навстіж двері серця. Ми відчинили ці двері навстіж, але вони є знаком дверей нашого серця. Бажаю вам чудового Ювілею. Бажаю вам багато миру, багато миру. І кожного дня я молюся за вас. Справді молюся. Це не метафора. Я думаю про вас і молюся за вас. А ви моліться за мене. Дякую», — підсумував Святіший Отець.