Травень — місяць, присвячений Марії, коли ми співаємо або читаємо Лоретанську літанію. Літанія сповнена закликів, завдяки яким ми можемо краще пізнати не лише Марію, але й самого Триєдиного Бога.
Діва Марія — Мати Церкви, і Церква наголошує, що Вона — Мати непорочна, пречиста, незаймана, ікона смирення, Причина нашої радості, духовна троянда.
Марія — вежа?
Вежа Давида, вежа зі слонової кості — дуже цікаві титули. Які асоціації можуть порівняти земну жінку з архітектурою?
Вежа — не лише для людей стародавності й середньовіччя — має величезне значення. У давніші часи вона мала дві дуже важливі функції для міст і замків: оборону і спостереження. Вежі часто були центральними елементами фортець та останнім оборонним валом. З їхньої висоти можна було спостерігати за навколишньою місцевістю, щоб мешканці були в безпеці.
У наші дні вежі (а точніше, висотні будинки) є ознакою престижу, багатства — і часто, як наслідок, гордості. Марія, однак, не є «вежею гордині».
Вежа Давида
Вежа Давида була найвизначнішою фортецею в мурах Єрусалима. Там була царська резиденція і храм Господній. Називання Марії Вежею Давида підкреслює Її близькість до Бога, а також Її смирення. Зрештою, то Давид зміг визнати свою помилку та благати прощення після численних гріхів.
Марія — це не горда, мирська вежа, а «смиренна вежа». У цьому смиренні також полягає Її сила проти нападів лукавого. Ось чому ми так часто закликаємо Її до допомоги в хвилини спокуси.
Вежа зі слонової кості
Слонова кістка була одним із найцінніших матеріалів, які використовувалися в мистецтві та будівництві. Це був дуже дорогий матеріал, тому термін «вежа зі слонової кістки» означає будівлю (творіння) неймовірної цінності й краси. У Середньовіччі киворії зі слонової кості використовувалися для зберігання Пресвятих Дарів.
Коли ми використовуємо цей термін щодо Марії — підкреслюємо Її красу, унікальність, а передусім той факт, що Вона носила під серцем найцінніший скарб — Ісуса.
Подібний сенс маж і заклик до Марії як золотого дому.
Найцінніше вмістилище
У Книзі Вихід написано, як Бог наказав Мойсеєві збудувати перший храм. Серед найважливіших предметів, що мали там знайтися, був Ковчег Завіту. Це була дерев’яна скриня з жердинами для перенесення. На ковчезі зверху лежала кам’яна плита — вівтар, який первосвященик раз на рік кропив кров’ю козла, щоб попросити у Бога прощення гріхів.
У Ковчезі знаходилися посох Мойсея, чаша з манною та скрижалі з заповідями. Ізраїльтяни ставилися до Ковчега з великою шаною та повагою. Дотик до нього для сторонньої людини означав смерть. Однак Ковчег мав цінність лише з огляду на те, на кого вказував.
Марія як Ковчег Завіту
Святий Лука порівнює Марію з Ковчегом Завіту в сцені Відвідин святої Єлизавети. Не прямо, а в певних символічних деталях.
Коли Узза, випадково торкнувшись Ковчега, впав мертвим, цар Давид вигукнув: «Як же прийде до мене Ковчег Господній?» Це перегукується з реакцією Марії на звістку ангела: «Як же це станеться, якщо я мужа не знаю?» Марія перебувала в домі Єлизавети три місяці. Так само на три місяці залишив Ковчег Завіту цар Давид, коли взявся перенести його до нового храму в Єрусалимі. А коли Ковчег нарешті був перевезений до храму, цар Давид танцював від радості, а люд вигукував на честь Господа. Так і в лоні Єлизавети св.Йоан Хреститель «танцював з радості», а сама Єлизавета піднесла вигук (gr. anephónesen). Це слово з’являється у Старому Завіті виключно в сенсі «вигуків на честь Бога».
Марія — не з тих, хто привертає до себе увагу. Вона саме не є об’єктом поклоніння та обожнювання. Вона постійно звертає нашу увагу на Ісуса. Проте важливо усвідомити: Вона — не символ Божої присутності, а Та, завдяки якій Бог стає одним із нас.
Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
