Від цього видовища у деяких відвідувачів шкіра вкривається сиротами: чотири скелети, одягнені в шовк і парчу, оздоблені дорогоцінними каменями, золотим та срібним шиттям і мереживом, виставлені у храмі абатства Банц на півдні Німеччини.
Скелети, що носять імена Вінцентій, Валерій, Бенедикт і Фелікс Бенедикт, — це останки так званих «катакомбних святих», пише Crux. Вони були привезені у бенедиктинський монастир поблизу баварського міста Бад-Штаффельштайн із Рима у XVII-XVIII столітті.
«Це справді трохи моторошно, — шепоче храмова доглядачка Аніта Ґоттшліх, дивлячись на один зі скелетів, який, здається, дивиться просто на неї своїми порожніми очницями. — Але я помітила, що коли сюди приходять літні люди, які відвідували храм ще дітьми, вони завжди шукають “Святі тіла”, бо досі пам’ятають їх».
Хоча комусь цей звичай може здатися незвичним або навіть тривожним, катакомбних святих — або «Святі тіла» — досі можна знайти в багатьох барокових католицьких церквах і монастирях по всій Баварії. Скелети, часто виставлені у скляних вітринах, схожих на труни, також є звичним явищем у храмах сусідніх Австрії, Швейцарії, Чехії й Італії.
«Святі тіла» — це останки, знайдені в римських катакомбах у Середньовіччі
Згідно з легендою, ці реліквії є останками мучеників перших днів християнства у Римі, які були виявлені в XVI столітті в безіменних могилах у міських катакомбах.
«На той час Церква просто визначила їх усіх як святих, — каже місцевий священник, отець Вальтер Різ. — Звісно, у багатьох країнах, зокрема в Німеччині, люди хотіли мати такі святі останки, такі реліквії, просто тому, що це підвищувало статус їхнього храму чи монастиря і могло перетворити їх на місце паломництва».
Отець Різ опікується кількома парафіями в Бад-Штаффельштайні і навколо нього, включно з громадою з 211 членів, яка належить до монастирського храму. Монастир, заснований монахами-бенедиктинцями в 1070 році та процвітав сотні років, доки не був розпущений у 1803 році, нині переживає аж ніяк не найкразі часи. В активному вжитку сьогодні перебуває лише храм; у приміщенні ж монастиря базується політичний фонд.
«Протягом століть багато чого змінилося, — каже священник. — Тоді ці реліквії були дуже важливими, але сьогодні вони такими вже не вважаються».
Катакомбні святі мали допомагати вірянам долати злидні
Вшанування катакомбних святих наприкінці XVII та у XVIII столітті припало на час, коли величезні території Європи, включно з Баварією, досі оговтувалися від Тридцятилітньої війни. Вона почалася як релігійна боротьба між католиками та протестантами і, за оцінками, призвела до загибелі від 4 до 8 мільйонів людей — внаслідок воєнних дій, голоду чи хвороб.
«Це був жахливий час, — каже Різ. — Тому люди намагалися відкрити брами раю через бароковий стиль. Ось чому все було спроєктовано так красиво. Це була втеча від часто жахливого сьогодення. Саме тому ці моторошні скелети були гарно вбрані і оздоблені, щоб бути максимально схожими на живих».
Абати монастиря Банц, храм при якому пишно оздоблений золотом, херувимами і бароковими розписами, відправляли посланців до Рима у 1680-му, а потім знову у 1745 році. Вони успішно привезли додому чотири скелети, оздобленням яких зайнялися черниці з сусіднього міста Бамберг.
Для вірян це нагадування про те, якими вони будуть після воскресіння
Щоб споглядання «Святих тіл» було винятковим досвідом, їх тримали (і тримають досі) схованими від очей більшу частину року, прикріплюючи до передньої частини вітрин дерев’яні панелі із зображенням відповідних скелетів. В особливих випадках, таких як День усіх святих, покрови знімають і показують вірянам самі «Святі тіла».
«Загалом, пишне оздоблення має на меті показати не мертве тіло святого, а радше його прославлене тіло, — каже Ґюнтер Діппольд, історик, який досліджує катакомбних святих і абатство Банц. — Тому воно покликане показати вірянам, які на нього дивляться, як ми виглядатимемо після воскресіння з мертвих, коли у нас уже не буде земних тіл, і ми будемо прославлені у вічності».
фінансово.
Щиро дякуємо!
