Українці мають подолати страх. В Україну повернулися похмурі часи: за громадськими діячами стежить служба безпеки, їх намагаються залякати. Але дух та людська гідність все одно переможуть, стверджує ректор Українського католицького університету отець Борис Ґудзяк в інтерв‘ю австрійському виданню Die Presse.
Представляючи свого співрозмовника, 50-тирічного ректора Українського католицького університету отця Бориса Ґудзяка, Ютта Зоммербауер наводить дані з його біографії: народився в родині українських емігрантів в місті Сиракузи, штат Нью-Йорк, серед інших навчальних закладів навчався і в заснованій у Римі патріархом Йосипом Сліпим богословській академії – попередниці Українського католицького університету. «Сліпий казав нам, що важливо готуватися до змін та працювати для Церкви в Україні. Багато хто вважав, що це в нього вже старече. Йому було 90 років і в підвалі він зберігав книги, про які казав, що це – для України. А ми були надто молоді, щоб йому не вірити», – наводить авторка інтерв‘ю спогад Бориса Ґудзяка про Йосипа Сліпого. Після навчання у Гарварді в 1990-х роках Борис Ґудзяк приїхав в Україну, щоб допомогти відродженню Церкви, яка раніше була загнана в підпілля. З 2002 року він є ректором приватного Українського католицького університету (УКУ) у Львові.
Відповідаючи на запитання про відмінність УКУ від державних освітніх установ, отець Борис Ґудзяк зазначив, що в силу невеликої кількості студентів (близько 1400 на повному та частковому навчанні), університет приділяє кожному студенту багато уваги. А це дозволяє досягнути кращого ефекту. Співвідношення кількості викладачів до кількості студентів – дуже високе і унікальне не тільки для України, а й для Європи. УКУ не отримує грошей від держави, зазначив Борис Ґудзяк, пожертви Греко-католицької церкви становлять 1% бюджету, плата за навчання – 15%. Все інше – це збір коштів. Й оскільки легких грошей немає, то в університеті звикли цінувати ресурси та намагаються передати цю культуру студентам. «Ми повинні бути підприємливі, креативні і відповідальні, замість того, щоб казати: “Чому я цього не отримую?”. Це – спадок комунізму. Люди очікують, що уряд для них щось зробить. Ніщо не зміниться, якщо не змінимося ми», – зауважив Борис Ґудзяк.
За його словами, в УКУ вдалося виробити певний імунітет проти корупції, яка є поширеною в освітній системі в Україні. «У нашому товаристві люди дивляться один одному у вічі, а тому складно красти чи брехати» – сказав Борис Ґудзяк. Цю антикорупційну культуру вдалося виробити також завдяки молитвам, вірності принципам і чіткій фінансовій діяльності.
На думку Бориса Ґудзяка, головною причиною корупції в освіті є вироблена українцями недовіра до будь-якої системи. Довіри, на його думку, потребують будь-які відносини. А оскільки система в Україні не функціонує, то людина і каже: так, є правила, але скажіть мені, як все працює насправді. «Існує тільки одна можливість вибудувати довіру до системи, законів, суспільства: через працюючі зразки. Ми хочемо показати: існують правила, яких дотримуються, можуть бути слова, які мають значення», – сказав Борис Ґудзяк.
Ютта Зоммербауер нагадала про випадок розмови отця Бориса Ґудзяка зі співробітником СБУ, про який стало у травні минулого року, і поцікавилася, чи траплялися подальші інциденти? За словами Бориса Ґудзяка, телефони співробітників УКУ прослуховуються: стаціонарні – можливо, мобільні – напевне. Зокрема, друзям ректора УКУ показували роздруківку його телефонних розмов, за асистенткою Бориса Ґудзяка у місті стежили, а кільком співробітникам дзвонили з СБУ і розпитували, про що йтиметься на певних конференціях, хто їхні гості і чому ректор їде на ту чи ту конференцію. Це лише ті випадки, про які Борису Ґудзяку відомо, і ректор впевнений, що в УКУ є співробітники, на яких тиснуть і які, можливо зі страху, співпрацюють зі службою безпеки. Впоратися з цим психологічним тягарем, за словами Бориса Ґудзяка, йому дозволили чесні відповіді на запитання: «Чи можу я сам собі довіряти? Чи намагаюся я щось приховати?».
На думку Бориса Ґудзяка, його випадок – не поодинокий і СБУ проводить аналогічні «розмови» з багатьма ректорами вишів. Він запитує: «Але скільки ректорів висловлюють свою думку при обговоренні політичних, соціальних чи навіть освітніх тем? Скільки ректорів говорять про корупцію? Чому вони мовчать?». І констатує: в Україну повернувся страх. Водночас в УКУ, за словами Бориса Ґудзяка, про все говорять відкрито, університет є територією свободи та альтернативної культури. Більшість часу тут досліджують історію Середньовіччя, працюють з душевнохворими, перекладають Платона. «Ми не є гніздом радикальних революціонерів. Але ми намагаємося бути вільними», – зазначив Борис Ґудзяк.
На думку ректора УКУ, університетська реформа в освітній системі України може зачепити філософію УКУ, де розвивають унікальну гідність людського життя та креативні здібності. Натомість українська освітня система нагадує модель компанії McDonalds, коли контролюється, чи всі гамбургери однакові. Водночас університетська автономія є дуже важливою, хоча реформи в Україні рухаються в протилежному напрямку. Окрім того, зауважує Борис Ґудзяк, існує намір обмеження вишів за кількісною ознакою, незважаючи на якість освіти: лише заклади з щонайменше 6 тисячами студентів матимуть право називатися університетами.
Відповідаючи на запитання, чи не виявилася Помаранчева революція з огляду на такий розвиток подій безрезультатною, Борис Ґудзяк навів приклад віце-ректора УКУ Мирослава Мариновича. В середині 1970-х років йому сказали люди з КДБ: або ти з нами, або проти нас. І Маринович відповів: тоді я проти вас. І хоча його справа на той час видавалася безнадійною, сьогодні існує незалежна Україна, оскільки були такі люди як Маринович та інші героїчні постаті. «Навіть я в своєму короткому житті бачив фундаментальну зміну безнадійних ситуацій: від комунізму до незалежної України, від зростання авторитаризму за Леоніда Кучми до Помаранчевої революції. Я вважаю, що ми зараз живемо у похмурі часи. Але я переконаний, що дух і людська гідність переможуть», – зауважив Борис Ґудзяк.
За словами ректора УКУ, коли він вперше приїхав в Україну наприкінці 1980-х років, його «позитивно здивувала певна якість людських стосунків». Шалений ритм життя на Заході робить стосунки динамічними, але водночас поверховими. «Я був вражений глибиною і близькістю людських стосунків тут: які розмови можна було вести за горнятком чаю у простій квартирі разом з 15-ма, 20-ма іншими молодими людьми» – зазначив Борис Ґудзяк. Водночас його вразили негативні наслідки тоталітаризму й Україні потрібно два, три покоління, щоб вилікуватися від цієї травми: «Вихід з Єгипту в Палестину тривав 40 років, тобто два покоління. Потрібно забути страх перед неволею».
Ютта Зоммербауер, Die Presse / Inozmi
фінансово.
Щиро дякуємо!
