Реанімація свята

Сенс Різдва часто зсувається до розкручування колеса комерції. Покупки, подарунки, прикраси. В прірві споживацтва десь губиться справжній сенс. Як його знайти? На ці та інші питання відповідає о. Андрій Рилко.

Розмовляла: Софія Миронюк

— Скажіть отче, яка була перша мета святкування Народження Христа в конкретний день?

— Наскільки відомо, перші християни не знали точного Дня Народження Ісуса Христа. У ранній Церкві (до легалізації християнства в 4 ст) не існувало спеціального святкування Різдва. Тайну Народження Сина Божого християни згадували разом із святом Богоявлення. Після 4 ст в Римській імперії, одним із способів боротьби з язичеськими культами стала заміна їхніх свят близькою за тематикою або за календарем християнськими урочистостями. Щоб витіснити культ поклоніння сонцю і пов’язане з ним свято в дні зимового сонцестояння, на 25 грудня було встановлено урочистість Народження “Сонця на просвіту поганам”, як названий Ісус в Біблії (Лк 1,78). Біблейська символіка повністю гармонувала з астрономічною символікою даного дня. День 25 грудня був ідеальною датою для встановлення свята Різдва. Ця дата була близькою передбачуваному дню Його Народження, не вимагала великих змін вже існуючій традиції (6 січня), а також була прекрасним способом євангелізації сонцепоклонників, для яких сонце з бога перетворювалося на символ справжнього Бога.

— Чи згодні Ви, що Різдво стало для людей швидше світським святом, аніж релігійним?

— Різдво Христове, обростаючи впродовж століть усілякими звичаями і традиціями, стало не лише релігійним, але і світським святом. У цьому немає нічого поганого, якщо зберігається відповідна ієрархія: зовнішні дії (звичаї) виходять з внутрішньої (релігійною) мотивації. Не буває святкування без приводу. Яким приводом буде святкування Народження Ісуса Христа без Нього Самого? Практика показує, що звичай, позбавлений сенсу, вмирає. Тому проби ідеологів секуляризму “очищати” Різдво від Христа, приведе до того, що не віруючі переставатимуть святкувати, а віруючі почнуть святкувати з більшою свідомістю.

— Які з відомих символів Різдва мають насправді християнський сенс і Церковну історію?

Різдвяна символіка дуже багата і всіляка. Справжня християнська символіка завжди братиме початок в подіях, що описані в Біблії або мають місце в історії Церкви. Цим християнська символіка відрізняється від язичеської, такої, що бере початок в міфах.

До суто християнських різдвяних символів в першу чергу слід віднести ті, які пов'язані з Народженням Ісуса. Це Віфлеємська зірка (звичай чекання першої зірки в Святвечір, колядники із зіркою). Слід зауважити, що християнська зірка восьмикутна, на відміну від іудейської (шестикутної зірки Давида) і язичеської (п'ятикутною, як символу поклоніння п'яти органам чуття людини). Вісімка – символ восьмого дня (“часу” після часу), символ вічного царювання Месії.

Наступний символ – колядники, як символ пастухів, яким ангели оголосили Радісну Звістку про Народження Ісуса.

Слід пригадати і про символ святого Миколи, за яким стоїть реальна історична особа, що стала символом практичного вираження християнській любові до ближнього. Тому звичай дарувати на Різдво дарунки теж буде пов'язаний з пам'яттю св. Миколи – прикладу доброчесності.

Абсолютним абсурдом є відродження в сучасній культурі язичеських міфів про богів зими (Дід Мороз, Снігуронька, Санта Клауса). Присутність цих символів в нашій культурі заплутує в свідомості людей християнське розуміння символу, як чогось показує на реальні події, а не на міф (казку).

До християнських символів слід віднести ниску звичаїв, пов'язаних зі Святвечором: різдвяний стіл з соломою, як спогад про народження Сина Божого в яслах, а також додаткові столові прилади для випадкового гостя, як символ готовності прихистити мандрівника, чого не знайшли Марія і Йосип у Віфлеємі.

До символів, не пов'язаних з Біблейськими текстами про Народження Христа, але що повністю вписався в християнство, відноситься різдвяна ялина, як символ вічного життя, яке приносить Христос. Сюди ж слід віднести звичай ділитися хлібом (оплатком), як символ Христа, що став Хлібом Євхаристії, аби нагодувати, тобто дати нове життя людям, а також традиція приготування дванадцяти блюд в Святвечір, як символ повноти і завершеності, яку приносить Месія.

— Що робить тепер Церква для того, щоб показати людям справжній сенс Різдва?

— Справжній сенс Різдва виражається, перш за все, в свідченні належного переживання свят тими християнами, які розуміють, що бути християнином (Церквою), – це свідчити про Істину. Інших способів боротьби зі світськістю даного свята Церква не потребує. Якщо кожен християнин в місці свого проживання, роботи, навчання почне свідчити своїм життям (переживаннями, словами, діями), то в більшій “рекламі” cправжній сенс Різдва не матиме потреби.

— Чи можна сказати, що Різдвяне свято це добрий привід Церкви прийти в дім до кожної людини?

— Ви не правильно ставите запитання. Церква не може прийти до людей, тому що люди і є Церква. Але якщо ви про пастирські відвідини священиком своїх парафіян, то дійсно, цей звичай і пов'язана з цим можливість поговорити кожному зі священиком у себе удома, а для священика – більше пізнати життя своїх парафіян, освятити дім Божим благословенням, є безцінним засобом зміцнення кожної парафії. Дані відвідини допомагають як священикові бути ближче до парафіян, так і самим мирянам – відновити свій зв'язок з Церквою.

— Чи існують зустрічі, куди люди, молодь, може прийти і дізнатися більше про Різдво як про християнське значення?

— Організація спеціальних зустрічей, що пояснюють значення Різдва, залежить від потреб даної парафії, залежно від яких священики організовують відповідні заходи. До традиційних способів відповідної підготовки до Різдва є 4-х тижневий літургійний період Адвенту і пов'язані з ним літургійні читання, богослужіння, проповіді. В більшості парафій організовуються реколекції (спеціальні духовні вправи). В період Різдвяних свят для різних груп парафіян в деяких країнах організовуються зустрічі за спільним оплатком, де символ спільного ламання хліба допомагає людям реально відчути себе братами і сестрами завдяки Втіленню Божого Сина.

— Чи є в свята Різдва шанси знову знайти свій повноцінний духовний сенс в очах суспільства?

— Різдво Христове не потребує захисту і виправдання. Проблема не в самому святі, а у відношенні до нього конкретних християн. Ті, хто починає святкувати Різдво без приводу (без Христа), а лише для веселості, з часом перестане святкувати взагалі. Комуністами було докладено немало зусиль для того, щоб свято Різдва замінити святкуванням початку нового календарного року. Ідеологи бездуховності пробують створити в очах суспільства міфічний образ Різдва, цілеспрямовано “вирізуючи” реального Ісуса зі свідомості людей, створюючи блокаду з шуму і блиску. Тому, щоб повернути масовому святкуванню Різдва його дійсне обличчя, християнам слід перестати бути пасивними споживачами солодкої брехні, що вбиває їх, а почати будити в собі свідому віру і бути свідками Істини, яка зробила їх вільними.

— Дякую за розмову отче.