Я ловлю собі добрих людей у колекцію пам’яті
Щоранку я страшенно заклопотана. Турботи, проблеми, організація, дзвінки, сім’я, пацієнти і купа іншого. Я поспішаю на роботу, розпихаючи по кишенях телефонні бесіди, канапки на обід, завдання на поточний дань, думки про вчорашні зустрічі, блокноти-щоденники, майбутні турботи і трудові подвиги. Вдень я намагаюся перебудувати Всесвіт, вислухати біди, розрадити в розчаруваннях, бути біля, поруч і разом. А увечері я нарешті звільняюсь і дістаю сачок. Сачком я ловлю вечірніх втомлених людей. Колись у нього потрапив робітник-іноземець на велосипеді, присадкуватий, кругловидий, присипаний...

