Запитання: Якщо медики доб’ються того, що при ЕКЗ не буде гинути і не буде заморожений жоден ембріон, чи можна буде вважати цей спосіб морально прийнятним?
Відповідь: Навіть якщо штучне запліднення не буде пов’язане зі знищенням ембріонів, з їх кріоконсервацією або селекцією, його не можна буде назвати морально припустимим. Згідно з учительством Католицької Церкви, неприйнятні будь-які способи зачаття, які замінюють собою подружній акт. Діти є плодом подружнього акту взаємного та повного дарування себе в усіх аспектах: фізичному, психологічному, духовному і моральному.
В енцикліці «Mater et magistra» папа Йоан ХХІІІ стверджує: «Переказування людського життя довірене природою особистому і усвідомленому акту і, як така, вона є суб’єктом премудрих законів Бога: недоторканих і непорушних законів, які слід визнавати і яких годиться дотримуватися. Тому не можна використовувати ті ж засоби і методи, які допустимі для переказування життя рослин і тварин» (204). Цими словами святий Папа хотів сказати, що ми, люди, не є породженням двох гамет, які перетинаються для запліднення, а плодом двох людей, природним і справжнім плодом їхньої любові. Ця любов виражається в подружньому акті повного взаємного віддання, в яклму віддаються не тільки статеві клітини. Неприпустимо нав’язувати в чужі руки те, що є власним, інтимним і ексклюзивним актом подружжя. Натомість ЕКЗ зводить акт зачаття до біологічного факту. Тим більше неприйнятно допускати, щоб найбільш інтимний аспект людини став об’єктом комерції або експерименту.
В якому ж випадку втручання в цей акт допустиме? Тільки тоді, коли це втручання є сприянням подружньому акту, а не його заміною. Звернімося до тексту керівництва Конгрегації віровчення Donum Vitae: «Медичне втручання поважає гідність людини, коли воно спрямоване на сприяння подружньому акту, полегшуючи його вчинення або дозволяючи йому досягти своєї мети після того, як він був здійснений нормальним способом» (II,6) . Тому «технічний засіб, що полегшує подружній акт або допомагає досягти його природних цілей, є морально допустимим. Якщо ж, навпаки, втручання замінює собою подружній акт, воно морально неприйнятне» (II,6).
У керівництві Конгрегації віровчення з біоетики Dignitas personae, крім того, стверджується: «Безумовно, допустимі ті види втручання, які націлені на усунення перешкод для природної фертильності, як, наприклад, гормональне лікування безпліддя гонадного походження, хірургічне лікування ендометріозу, лікування непрохідності маткових труб або мікрохірургічне відновлення їх прохідності. Всі ці техніки можуть розглядатися як справжнє терапевтичне втручання тією мірою, якою, вирішивши проблему, що лежить в основі інфертильності, пара може здійснювати подружні акти з прокреативним результатом без необхідності для медика безпосередньо втручатися в сам подружній акт. Жодна з названих технік не заміщає собою подружній акт: тільки він залишається гідним по-справжньому відповідального дітонародження» (13).
Католицький оглядач з посиланням на Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
