Свідчення

Її вбили за те, що молилася на Розарії. Історія дівчини з Вербовця

16 Травня 2018, 10:55 4233

Вона мала інвалідність і просто хотіла молитися. Стала загрозою. Після допиту її вивели з «кулею в голові», а її батькам сказали, що вона померла внаслідок інфекції.

Незалежно від того, чи ви маєте все, чи навпаки — дуже мало, існує одна річ, яка не дозволить вам повноцінно прожити своє життя. Це ненависть до будь-кого. Вона, як зуб, який болить і не дозволяє насолоджуватися смаком улюблених страв. Мало того: ви починаєте хотіти, щоби й іншим теж не смакувало! Причини цього болючого зуба шукаєте не в ньому самому, а в інших. Це почуття супроводять помста й відчуття болю.

Це речі складні, але наявні в нашому житті. Щодня ми боремося з ненавистю, яка народжується в нас. Мені також довелося багато прощати, починаючи з інших і закінчуючи собою.

На цьому шляху потрібні потужні дорожні знаки. Для мене це був бл. о. Єжи Попєлушко. Захоплювало те, що він усвідомлював емоції, які викликають його слова і вчинки. Він знав про те, що навіть коли говориш добрі речі, це може сприйматися як заклик до ненависті. Коли говориш правду, то завжди балансуєш на межі між любов’ю і ненавистю людини. Достатньо одного кроку, одного неправильного наміру.

Дружба з популярними святими, однак, завжди ризикована. І йдеться не про те, що всі ці смішні й хвилюючі історії погані або непотрібні. Навпаки, це елемент цілого, і недобре, коли вони функціонують як щось окреме, одна з багатьох масок, одягнених певним персонажем. Ось чому мені важко було глибоко увійти в історію о. Єжи. Було занадто багато історій, вирваних із контексту, які вражали, ніби молот, ті чи інші оцінки реальності. Я вирішив знайти інших героїв, які можуть розповісти про найлегший спосіб, як перестати ненавидіти. І так я знайшов Яніну Яндульську.

 

Великий голод… Бога

Ця польсько-українська мучениця жила у надзвичайно складні часи сталінських репресій. Їй було всього 25 років, коли вона пережила так званий Великий голод в Україні. У той час вона жила з батьками у Вербовці, тоді — на Вінничині (зараз Хмельницька обл.).

Яніна мала інвалідність. Мало що відомо про причини цього стану — можливо, вона захворіла через голод, а після цього її здоров’я вже було не найкращим. У той час вона стала свідком великих страждань. Що далі на схід, то гірші були наслідки цих страждань. У жінок зникали місячні й вони переставали народжувати дітей; їлося все, що лиш було можливо, доходило також до канібалізму. Через цей досвід Яніна стала найбільше довіряти Богу і молитві. Це стало іскрою надії для всієї громади Вербовця.

Голодомор призвів до того, що Україна у глибокому відчаї ще більше піддалася радянській владі. Заради їжі й безпеки люди віддали свою свободу комуністам. Панувала атмосфера залякування і повного підпорядкування. Після кільканадцяти місяців страждання між людьми залягла взаємна ненависть і ворожнеча. У мене складається враження, що це залишилося в кожному народі, який зазнав комунізму. Цей винятково кривавий світогляд на багато поколінь знищив у людях щось прекрасне і налаштував їх одне проти одного.

Саме тому відповіддю Янки на цей стан справ було заснування спільноти Живого Розарію. Поки інші організували рухи опору проти радянської влади, Яніна вирішила створити рух опору проти поневолення людей ненавистю. Вона молилася за мир, любов і навернення українців з комунізму. Але такі дії для тодішньої влади виявилися настільки ж небезпечними, як і збройна боротьба, і за людьми, які моляться на Розарії, стали наглядати.

 

Молитва, яка не сподобалася владі

За короткий час постало п’ятнадцять груп Живого Розарію, щоби кожна з них могла щоденно молитися десяток цієї молитви. День і ніч у Вербовці й околицях роздумували над таємницями Розарію. Натхнення до молитви за українців торкнулося й інших християнських церков в околиці. Але один з місцевих активістів вирішив донести службам безпеки на «таємне товариство Яніни Яндульської».

Михайло Нагорняк був бригадиром найближчого колгоспу і не хотів, щоб жінки збиралися для спільної молитви. Не відомо, чи то по злобі, чи, скоріше, з підлабузництва до комуністичної влади він доніс про все, відповідно прикрасивши свою історію. Крім того, він розповів владі, де й коли буде наступна спільна молитва. В доносі написав: «Яндульська Яніна, мешканка села Нова Гута, 1906 р. н., — ворог народу, тому що вона організовує дітей і молодь і прищеплює їм релігію. Вона керує “ружою” і вчить дітей катехізису». Його донос підтримали багато мешканців села, які боялися радянської помсти. Сільська рада таємно долучила свою думку в цій справі: «Яніна належить до небажаних елементів у селі з огляду на те, що вона підбурює молодь проти колективізації в селі. Вона — керівничка групи дітей молодшого віку, яких кличе до себе і вчить їх молитися».

Справа набула найвищого пріоритету, а в селі з’явилися державні чиновники. Вони прийшли до дому Яндульських і силоміць вивели Яніну. Більшість членів «ружі» врятувалися, бо їх хтось попередив. Батьки Янки не знали, куди її забрали. За кілька днів вони отримали листа, в якому говорилося, що їхня дочка мертва. За повідомленням влади, вона померла внаслідок «інфекції печінки». Ніхто не хотів у це вірити, але влада затято брехала.

Тільки після падіння комунізму стали доступними стенограми, як комуністи-офіцери допитували Янку:

— Ти голова організації «Живий Розарій?»

— Так, я очолюю «Живий Розарій». Але це не організація. Ми просто молимося Богу.

— Скільки вас там?

— П’ятнадцять.

— П’ятнадцять?! А ти кажеш, що це не організація? Кажи, хто тебе завербував і хто надсилає вам листи, інструкції?

— Ми роздумуємо лише над словами Бога.

— Але Бога не існує!

— Для вас немає Бога, а для нас Бог є.

— Але тепер ти тут, ну і хто тебе замінить?

— Той, хто вірить у Бога.

Це були останні записані слова Яніни Яндульської. Після них було зазначено, що її вивели «з кулею в її голові». Це — доказ того, що вона зазнала мученицької смерті.

Яніна померла у віці 30 років. Це був 1938 р., а з Заходу йшла ще одна хвиля ненависті — нацизм.

 

Як розпізнати ворога?

Яніна не молилася «проти», не робила нічого на зло комусь. Вона могла плисти за течією, заснувати сім’ю, працювати в колгоспі й поклонятися комуністичним ідеалам, що забезпечило б їй відносно мирне життя. Проте вона знала, що власне сумління буде їй катом. Цей простий шлях привів би її до ненависті, підозр, обману і постійного страху перед тим, хто я і що станеться, якщо відкриють, яка я насправді. При комунізмі ніхто не був правдивим — усе керувалося страхом.

Вона розпізнала справжнього ворога не в людях, які були жертвами системи, а в ненависті, яка спалила їхні серця. Вони несли в собі страшне попелище, ступали щодня пожарищами мрій, ідеалів і власної моралі. Це велика трагедія, але слід пам’ятати, що вони щодня бачили, як помирали або були вбиті їхні близькі. Це не був легкий вибір. Легко говорити про честь з перспективи ситої людини в безпеці. Це були люди зі зламаним духом, тому треба було боротися за них, а не з ними. Яніна чудово розгледіла ці крихкі межі й молилася, щоби Бог дав їм пізнати Його любов. Тільки це могло щось змінити.

Ось чому я впевнений, що Янка не могла ненавидіти ані своїх мучителів, ані сусідів, ані, тим паче, донощика. Вона знала: якщо хочеш добром перемагати зло, то треба бути готовим і на те, що зло відповість і зробить це за допомогою найслабшої, найбільш хиткої людини. Того, кого найпростіше ненавидіти. Бо сатана не просто хотів позбавити її життя, а хотів, аби й вона ненавиділа. Якби це сталося, то вона насправді й назавжди втратила би своє життя. І все ж я глибоко вірю, що моя покровителька від свободи серця зараз із Богом. Тому що кожен, хто задля Нього втрачає, — в Ньому знаходить.

Сталося так, як і казала Яніна: її замінили інші, які вірили, і молитва тривала.

Яніна Яндульська була реабілітована прокуратурою Хмельницької області 26 грудня 1988 року.

Переклад CREDO за матеріалами: Шимон Жисько, Deon

Щомісячний борг
Зібрано Залишилося зібрати
19009грн
5743грн
Потрібно зібрати
24752грн
Залишилося
5днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: