Йозеф Ратцінгер: де мій струдель?

Що пов’язує Папу з «Comunione e Liberazione»?

У Бенедикта XVI немає улюбленців: за чотири роки понтифікату високі посади отримували вихідці з різних орденів і конгрегацій. Салезіянин Бертоне – держсекретар, єзуїт Ломбарді – прес-секретар.

Проте, як стало відомо, у Папи є давні симпатії і серед них – відносно молодий рух «Comunione e Liberazione» («Сопричастя та визволення»). Біограф Йозефа Ратцінгера Джон Аллен дослідив джерела прихильності Папи до цього руху і серед богословських причин знайшов також і дещо особисте.

Друзі кажуть, що Йозеф Ратцінгер познайомився з «Comunione e Liberazione» через коло однодумців, пов’язаних з післясоборним богословським журналом Communio (він став консервативною альтернативою ліберальному виданню Concilium та у великій кількості друкував есеї Ратцінгера). Працівники журналу часто були членами руху. (Наприклад, Девід Шиндлер, американський редактор Communio, відвідував застрічі «Комуніоне» у Вашингтоні).

Крім того, не випадково Луїджі Джуссані (засновник Comunione e Liberazione) спочатку залишив керівництво рухом, але серез три роки повернувся, щоб вести його через «неспокійні європейські води» після студентських заворушень 1968 року. Для Ратцінгера, тоді молодого професора в Тюбінгені, 1968 рік став також визначальним і в Джуссані він побачив рідну душу.

Ратцінгер продемонстрував, що набагато більше поважає рух, ніж могло здаватися. Коли організація видала диск, присвячений її п’ятдесятиріччю, Ратцінгер погодився виступити перед камерою, щоб віддати належне рухові. Коли Джуссані помер у 2005 році, Ратцінгер за власною ініціативою попросив Йоана Павла ІІ, щоб той призначив його делегатом на похорон. Він виступив із палкою проповіддю на поминальній Месі 24 лютого у Мілані. Тоді Ратцінгер сказав одному священнику, пов’язаному з рухом, що Джуссані «змінив його життя».

Менше з тим, прив’язаність Папи до Comunione e Liberazione — це не тільки питання спільних політичних та релігійних переконань; тут ще справа… у струделі.

Задовго до виборів на папський престол кардинал Ратцінгер попросив, щоб кілька жінок із Memores Domini (асоціація мирян, що дали обітницю безшлюбності, частина Comunione e Liberazione) вели його домашнє господарство. Вони також мали для нього готувати.

Щороку на день народження кардинала (16 квітня) куховарки зі спільноти Memores Domini пекли йому традиційний струдель. У 2005 році ніхто не думав, що у Ратцінгера буде час подумати про десерт, оскільки за два дні мав розпочатись конклав. Тим не менше, близько десятої вечора 16 квітня кардинал подзвонив у відділ Memores Domini у Римі, щоб запитати, де ж його струдель.

Схвильована Кармела (член асоціації) повідомила, що він готується, і побігла шукати інгредієнти для випічки – маленький подвиг, враховуючи хаос, що царював у Римі в ті дні. Все ж Ратцінгер отримав свій струдель і взяв його з собою на конклав.

Через кілька днів після виборів новий Папа Римський знову подзвонив у Memores Domini та запропонував сформувати невеличку групу для господарювання в його апартаментах. Знаком того, що струдель Кармели був Папі до смаку, став той факт, що вона увійшла до цієї групи.

Папа Бенедикт XVI і жінки з Memores Domini на вечірній прогулянці