Останній місяць літургійного року присвячений молитвам за померлих вірних. «Сьогодні ти живеш, а завтра – вже ні: невідомо, коли настане твій смертний час, але очевидно, що це трапиться», – нагадує Учитель Церкви, святий Антоній Падуанський (XIII століття).
Пропонуємо Вам в день поминання усіх померлих вірних поміркувати у світлі вчення Католицької Церкви про смерть, долю людини після смерті і про те, що відбувається в хвилину вмирання і після закінчення нашої земної мандрівки.
Як з’явилася смерть?
Смерть, у тому вигляді, в якому ми переживаємо її сьогодні, не була бажана Богу і не була створена Ним. Смерть увійшла у світ як наслідок гріхопадіння наших прабатьків, Адама і Єви. Тобто, вона є «заплата за гріх» (Рим 6,23).
Який сенс смерті?
• Сьогодні нерідко бачимо прагнення обійти мовчанням або зовсім викорінити цю реалію життя людини. Сама думка про смерть викликає тривогу. Люди нерозважливо вважають, що її можна відстрочити або навіть перемогти. Але насправді смерть невідворотна; вона наздоганяє і може наздогнати в будь-яку хвилину людину будь-якого віку і будь-якого становища.
• Для будь-якої людини смерть це:
– Неминучість нашого людського буття: смерть притаманна людському стану
– Закінчення земного життя
– Брама, що яка зачиняє світ живих, але відкриває інший світ: смерть – не кінець усього
– Заклик мудро і правильно розпоряджатися наданим нам часом
– Можливість зробити так, щоб всі люди були рівні не на словах, а дійсно, незалежно від своєї соціальної приналежності, економічних умов і культурних обдарувань.
• Для християнина смерть освітлена Словом Божим, світло Якого просвічує і втішає нас. Тому смерть перетворюється на:
– Закінчення життя людини як часу, відпущеного для того, щоб прийняти або відкинути любов Бога у Христі
– Початок вічного життя, тобто нового і нескінченного життя, що починається після життя земного
– Зустріч з Богом, Отцем, але і Суддею
– Можливість засвідчити свою слухняність Отцю, і Свою любов до Нього, за прикладом Христа.
• Саме таке християнське бачення смерті оспівував святий Франциск Ассизький у Хвалі творінням (Гімн братові Сонця): «прославлений будь, Господь мій, за сестру нашу смерть тілесну» (Fonti Francescane, 263).
Що ж відбувається в хвилину смерті?
У смерті відбувається розділення душі й тіла. Тіло людини піддається тлінню, а душа, яка є безсмертною, стає на суд перед Богом. Наприкінці часів вона з’єднається зі своїм тілом.
Що означає вираз «померти в благодаті Божій»?
Він означає: померти, усвідомлюючи, що на душі немає смертного гріха.
Він означає: померти у мирі з Богом і ближнім. «Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.» (2Тим 2,11).
Хіба можливо померти з Христом?
Так, можливо, якщо ми:
• весь час свого земного життя проводимо так, як личить дітям Божим
• часто просимо у Бога прощення наших гріхів в Таїнстві примирення (сповіді)
• вдаємося, якщо можливо, до двох таїнств, встановлених Самим Христом для тяжкохворих і для тих, хто переходить з цього життя до іншого: до таїнства Євхаристії як підтримки в останню дорогу (Віатик) і до таїнства Єлеопомазання хворих.
Як Христос переміг смерть?
Зруйнувавши Своєю смертю на хресті і Своїм воскресінням причину смерті, тобто гріх.
Як описати стан людини після смерті?
«Необхідно уникати уявних і недоведених описів і картин, які замість того, щоб допомогти подолати важкі моменти в християнському віровченні, навпаки, ускладнюють його. Проте образи, представлені Святим Письмом, в будь-якому разі заслуговують поваги. Необхідно прагнути зрозуміти їх глибинний зміст, уникаючи небезпеки надмірного спрощення та позбавлення їх змісту відповідних реалій »(Конгрегація віровчення. Послання, що стосується деяких питань, які відносяться до есхатології).
Що ж відбувається після смерті?
Бог судить душу, розділену з тілом: наскільки скоєні діяння сумісні з вірою. Це – приватний суд, на якому кожен отримає негайну відплату за своє земне життя.
А заплата полягає в залученні до:
• вічної радості в Раю
– Відразу після смерті
– Або після необхідного очищення (Чистилище)
• вічному засудженню в Пеклі.
Що таке Рай?
Рай – стан досконалого і остаточного щастя. Це щастя полягає в спогляданні Бога «як Він є» (1Йн 3,2), «обличчям в обличчя» (1Кор 13,12). В раю Бог пізнають і люблять як найвище, найперше щастя людини, кінцева мета і остаточне здійснення найпотаємніших прагнень людини.
Ця таємниця блаженногобачення, блаженного єднання з Богом і з усіма, хто перебуває в Христі, перевершує нашу здатність до розуміння і не піддається опису. Святе Письмо говорить про це, використовуючи деякі образи: життя, світло, мир, весільний бенкет, Отчий дім, небесний Єрусалим …
Що таке Чистилище?
Чистилище – це очищення вмираючих в благодаті Божій і тому що знають, що вони можуть увійти в Рай, але мають потребу в очищенні для святості, необхідної для того, щоб увійти у радість Раю.
Як ми можемо допомогти в такому очищенні?
Бог, через заслуги Христа, Померлого і Воскреслого, очищує душі, які перебувають у Чистилищі, в тому числі – завдяки нашій допомозі. Ми, мандрівники на землі, дійсно можемо допомогти нашим покійним, які знаходяться у Чистилищі:
• нашим молитовним клопотанням, особливо, беручи участь у Святій Месі і просячи відправити Святу Службу Божу за них;
• вчинками покаяння і милосердя;
• індульгенціями, у яких Бог дарує відпущення тимчасової кари за гріхи, провина яких була прощена на сповіді. Будь-який християнин, мандрівник на землі, може через Церкву отримати ці індульгенції, якщо він знаходиться в належному стані і за певних умов, і може їх пожертвувати за покійних для того, щоб ті позбулися тимчасового покарання, належного за їх гріхи.
Що таке Пекло?
• Пекло – вічне засудження тих, хто за своїм вільним рішенням вмирає без розкаяння у смертному гріху, і не приймає милосердну любов Бога. Ісус, говорячи про Пекло, вдається до наступних образів: геєна, невгасимий вогонь, вогненна піч … Ці образи описують ступінь крайнього страждання, вічного осуду, що вражає всіх, хто перебуває в Пеклі.
• Головна пекельна кара полягає у вічному відлученні від Бога: адже лише в Ньому людина може знайти життя і щастя, заради яких вона була створена і до яких прагне.
• Бог нікого не призначив до ув’язненняу Пеклі. Навпаки, Він, добрий Батько, бажає, щоб всі спаслися, і увійшли в Його дім, у Рай. Заради цього Він послав до нас Свого Сина, який помер і воскрес. Бо Він не бажає «щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння.» (2Петр 3,9). До цього Він закликає кожну людину протягом її земного життя, іноді м’яко, іноді рішуче (як будь-який добрий батько поводиться зі своїм сином). І тим не менше, Бог, створивши людину вільною, поважає рішення особистості і. Ця повага проявляється головним чином у вирішальну хвилину смерті. Тому сама людина абсолютно вільно і відповідально позбавляє себе Раю і, вперто відкидаючи Бога, заслуговує на Пекло.
Що таке остаточний, загальний Суд?
Це Суд, яким буде судити Бог наприкінці часів, наприкінці світу, коли Христос «… прийде у славі Своїй, і всі Анголи з Ним … і зберуться перед Ним усі народи, і відділить одних від інших … І підуть ці в муку, а праведники у вічне життя »(див. Мт 25,31-46).
З цим Судом:
• воскреснуть всі тіла людей. Кожне тіло, переображене від тління і смерті в нетлінне і вічне, з’єднається зі своєю душею, розділивши з нею стан Раю або Пекла: стан, в якому душа перебуває з моменту смерті тіла;
• серед всіх святих неба пануватиме братерська єдність «надзвичайно солодка, тому що кожен матиме всі блага всіх інших блаженних. Кожен полюбить іншого, як самого себе, і тому буде насолоджуватися благами іншого, як власними. Радість одного примножиться настільки, наскільки велика буде радість всіх інших блаженних »(див. Фома Аквінський. Бесіда на Символ віри);
• будуть «нове небо та нова земля» (2Петр 3,13). Нинішня всесвіт, звільнившись від усякого рабства, стане новим всесвітом, де «смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Об 21,4);
• повністю і остаточно здійсниться задум Бога «все небесне і земне з’єднати під главою Христом» (Еф 1,10). Бог буде «усім в усьому» (1Кор 15,28).
Коли настане остаточний Суд?
Лише Бог знає день і час цієї остаточної події. Ми знаємо тільки, що це відбудеться «в останній день» (Йн 6,39), в кінці цього світу.
На чому ґрунтується віра у воскресіння нашого тіла?
Вона заснована:
• на вірі в Бога, що «не є Богом мертвих, а Бог живих» (Мк 12,27);
• на Ісусі Христі, Який сказав: «Я є воскресіння і життя» (Ів 11,25)
– Під час Свого життя на землі воскресив деяких покійних: Лазаря, сина Наінской вдови і дочку Яіра. Ці «воскресіння», що були поверненням до колишнього життя, були також знаком того, що Він Сам є «воскресіння» і передували Його власному воскресінню.
– Перед смертю урочисто пообіцяв: “Я йду приготувати місце для вас. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я» (Ів 14,2-3).
– Добровільно прийняв смерть, і смерть хресну, заради нашого спасіння: і Своєю смертю переміг смерть – для себе і для всіх нас
– Сам воскрес у Своєму переміненному і прославленому тілі: «Якщо Христос не воскрес … марна і віра ваша» (1Кор 15,14)
– Є початок, основа нашого воскресіння та впевненість у ньому: «Він – початок, первісток з мертвих» (Кол 1,18); «Бог Господа воскресив, воскресить і нас Своєю силою» (1Кор 6,14).
Як відбудеться воскресіння наших тіл?
Знання про те, як відбудеться воскресіння, перевершує можливості нашого розуму. Воно є тільки у вірі.
Чим воскресіння тіла відрізняється від реінкарнації?
Між ними є величезна різниця, оскільки:
• воскресіння – не повернення до колишнього життя, а нове буття в повністю переміненному тілі
• будь-яке життя унікальне і неповторне
• «людям призначено вмерти один раз, а потім суд» (Євр 9,27)
У якому сенсі християнин вмирає і воскресає щодня?
Для християнина кожен день земного життя означає участь у Смерті і Воскресінні Христа, з точки зору:
•Таїнств: у таїнстві Хрещення ми вмираємо з Христом для гріха (звільняємося від гріха) і воскресаємо до нового життя, до життя всиновлених чад Божих, членів Христа і Його Церкви, храму Святого Духа
• моральної: щодня ми покликані відвертатися від гріха, уникати його, каятися в ньому і повставати з нього, щоб кожну мить переживати в радості, як личить дітям Божим, шукаючи «того, що вгорі, де Христос сидить праворуч Бога» (Кол 3,1).
Довідка про автора:
Монсеньор Раффаеле Мартінеллі, офіціал Конгрегації віровчення, 23 роки працював під керівництвом кардинала Йозефа Ратцингера, майбутнього Папи Бенедикта XVI. З 1987 р. ректор Міжнародної Церковної колегії св. Карла і настоятель римської базиліки святих Амвросія і Карла аль Корсо. Координував роботу по складанню Катехизму Католицької Церкви, як редактор і координатор секретаріату брав участь у роботі з підготовки Компендіуму Катехізму Католицької Церкви. Почесний прелат Його Святості. У 2006 р. монсеньйор Мартінеллі підготував декілька малих катехизмів, в яких висвітлюються актуальні питання сучасності, на основі ККЦ та інших документів учительства Церкви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
