Opus justitiae pax

Високочтимий Папа Пій ХІІ

«Якщо існує покоління, з найглибших глибин серця якого виривається крик «війна війні!», то це сучасне покоління. Йдучи – і це справді так – крізь океан крові та сліз, подібного до якого не було в минулому, воно пережило найгидкіші злочини війни, такі страшні, що спогади про численні жахи просто відкидаються пам’яттю людей і не зберігаються в тайниках душ людських».

Ці слова належать Папі Римському Пієві ХІІ, декрет про героїчність чеснот якого було підписано 19 грудня 2009 р. Його покоління пережило дві світові війни й застало чимало війн локальних. 1917 року, коли Перша світова війна тривала вже майже три роки, приймаючи єпископські свячення, він вибрав своїм девізом слова пророка Ісаї: Opus justitiae pax, що означає «Діло справедливості – мир».
Ставши папою в березні 1939 р., коли світ уже щодуху котився до нової війни, Пій ХІІ одразу ж закликав уряди – сторони конфлікту – зібратися на мирну конференцію й ухвалити таке рішення, яке враховувало б інтереси всіх народів, малих і великих. На його заклик не відгукнувся ніхто. Вже наприкінці серпня, за тиждень до початку війни, він знову повторив у радіозаклику: «Ніщо не втрачено, доки є мир. Все може бути втрачено, якщо розв’язано війну. Дозвольте людям знову зустрітися, щоби зрозуміти одне одного. Ведучи переговори з доброї волі та з повагою до прав усіх сторін, вони побачать, що щирі й конструктивні переговори ніколи не залишаються безплідними». Але 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, а за кілька днів Англія і Франція оголосили Німеччині війну – і розпочалася Друга світова.

Після початку війни група антифашистськи налаштованих німецьких військових кілька разів намагалася скинути Гітлера й укласти мирний договір із противниками Німеччини. Вже у вересні 1939 р. за дорученням змовників до Рима вперше приїхав Йозеф Мюллер – адвокат із Мюнхена, католик, антифашист, особисто знайомий із майбутнім Пієм ХІІ ще за часів його буття нунцієм у Німеччині. Метою Мюллера було встановити з допомогою Ватикану контакт з англійським урядом та отримати від нього гарантії, що англійці готові укласти прийнятний для Німеччини мирний договір, якщо в Берліні буде створено уряд без нацистів. Папа одразу ж погодився стати посередником у цьому делікатному питанні. До 1 лютого 1940 р. англійці нарешті дали свої гарантії. Письмове свідчення про це на гербовому папері Ватикану було дане Мюллерові й привезене до Берліна. Переворот мав статися напередодні планованого наступу німецьких військ на заході, тобто навесні 1940 р. На жаль, розрізненість опозиційних генералів та нерішучість декого з них призвела до того, що перевороту не відбулося. Все, що могли зробити лідери опозиції, – це передати у Ватикан попередження про планований на 10 травня напад Німеччини на Бельгію та Голландію з метою виходу на територію Франції в обхід основних укріплень. Пій ХІІ передав ці відомості всім зацікавленим країнам, однак вони ні в кого не викликали довіри.

Те, що Святий Престол ідеально пасує для ролі посередника в мирних переговорах із західними демократами, розуміли не тільки німецькі опозиціонери. У липні 1943 р. в Італії відбувся державний переворот. Мусоліні було скинуто, до влади прийшли сили, незадоволені його політикою та насамперед війною, що не припинялася. Король Віктор Емануїл доручив сформувати уряд маршалові Бадольо. З допомогою Ватикану глава першого уряду пофашистської Італії розпочав переговори з Великою Британією і США, що завершилося підписанням мирної угоди. На жаль, це призвело до окупації Північної Італії та Рима німецькими військами.

За цих умов Папа організував масштабну допомогу євреям та іншим жертвам терору, допомагаючи їм переховуватися в монастирях, церквах і навіть своїх приватних покоях. На жаль, написати про це детально в одній статті немає змоги.

Але, попри все це, не слід вважати, що Пій ХІІ був цілком по стороні країн антигітлерівської коаліції, хоч би що ті творили. Він рішуче засуджував бомбардування німецьких та італійських міст, бо під бомбами гинуло і страждало місцеве населення. 1945 року Папа у різких словах виразив осуд американцям, які застосували атомні бомби проти японських міст Хіросіми й Нагасакі. Після війни він продовжував виступати з закликами проти ядерної зброї. Це привело навіть до тимчасового потепління у ставленні Радянського Союзу до Святого Престолу, але, звичайно, ненадовго – лише на ті кілька років, коли у США вже було винайдено ядерну зброю, а СРСР її ще не мав. Пізніше комуністична пропаганда всілякими способами намагалася очорнити добре ім’я Папи Пія ХІІ, який тільки в наші дні починає поставати у сяйві свого святого життя.

Євген Розенблюм,

секретар координаційної ради Una Voce Russia,

Москва, Росія