Наблизитись один до одного

Сьогодні інструментарій міжрелігійного діалогу стає необхідністю у сучасній геополітиці та міжнародних відносинах, коли зростає сила впливу релігії на розвиток суспільства. Водночас представники різних релігійних течій могли б збільшити сприяння вирішенню як соціальних, гуманітарних, так і глобально політичних проблем у світі.

Діалог між духовними лідерами різних релігій, скоріш за все, стає вимушеною необхідністю у сучасних реаліях глобального світу. Проблеми свободи віросповідання та особливо – права вільно практикувати власну релігію як приватно, так і публічно, є однією з головних причин тривалого діалогу між різними релігіями, який допомагає зрозуміти, а для початку – почути один одного. В першу чергу, така необхідність викликана проблемою проявів релігійної нетерпимості, яка провокує переслідування людей за релігійною приналежністю (особливо в ісламських країнах і в Азії). Отже, просування міжрелігійного діалогу в Азії і допомога дискримінованим християнам стає одним із головних завдань.

Але водночас Католицька Церква під час діалогу з іншими Церквами і релігіями в першу чергу наголошує на значущості прояснення та розуміння відмінностей, бо неможливо було би вважати християнство взаємозамінним із будь-якою іншою релігією.

Слуга Божий Йоан Павло II, як один з палких ініціаторів міжрелігійного діалогу, вважав цей процес частиною євангелізаційної місії Церкви. Знання й оцінка інших релігій, на його думку, ніяк не зменшує обов’язку та рішучості Церкви ясно проголошувати Ісуса Христа, Який є «Дорога, Істина і Життя»: «Нехай віра наша буде сильною, нехай вона зможе встояти перед сумнівами та оманами, у які нас вводять інші філософські системи та новомодні течії, та нехай не буде зведена вона до поступок іншим світоглядам, що представляють християнство «звичайною ідеологією», як «одне із багатьох».
На важливості міжрелігійного діалогу наголошує теперішній понтифік Бенедикт XVI: «Міжрелігійні дослідження і діалог – не можливий вибір, а необхідність нашої епохи. Дуже важливо, щоб учасники міжрелігійного діалогу були сильні у своїй вірі та добре знали про віру інших. “У світлі істини” зникають суперечки та стає можливим зрозуміти один одного – або, нарешті порозмовляти та наблизитись один до одного».

У Римській Курії міжрелігійним діалогом опікується Папська Рада з міжрелігійного діалогу – підрозділ, який був заснований папою Павлом VI як секретаріат з питань нехристиян. За Папи Йоана Павла II (1988 р.) цей дикастерій набув нинішнього статусу. Папська Рада підтримує зв’язки з представниками і духовними лідерами інших релігій на засадах спільних інтересів і цінностей. Тричі на рік вона видає бюлетень Pro Dialogo, в якому фіксуються «інформація про діалог, новини і публікації щодо просування діалогу в світі».

Теперішній голова Ради – французький кардинал-диякон і ватиканський дипломат Жан-Луї Торан. Народився він у квітні 1943 р. в м.Бордо. Вчився у Папському Григоріанському Університеті, там закінчив ліценціат з філософії і богослов’я, а потім захистив докторантуру з канонічного права. Також він продовжував своє навчання в Папській Церковній Академії в Римі й Католицькому Інституті м.Тулуза. Служив у митрополії Бордо вікарієм. Після 1975 року працював на дипломатичній ниві секретарем нунціатур у Домініканській республіці та Лівані. З 1990 р. став титулярним єпископом Телєпте і Секретарем зі зв’язків з державами Папського Державного Секретаріату. Протягом 2003-2007 рр. був архіваріусом і Бібліотекарем Римської Церкви (відповідальний за ватиканську бібліотеку і ватиканський архів). Кардинал має величезний науковий досвід і є неперевершеним богословом. Багато років провів на дипломатичній службі, брав участь у багатьох конференціях і форумах на найвищому рівні у складі ватиканських комісій. Рішення про його останнє призначення у вересні 2007 р. головою Ради з міжрелігійного діалогу видається цілком послідовним, адже ця відповідальна посада вимагає не тільки значних дипломатичних навичок, а й сильної віри та досконалого розуміння та усвідомлення власної релігії.

Кардинал Торан називає діалог між релігіями “паломництвом до Істини” і виділяє дві головні умови успішного ведення діалогу: перша – це ясне усвідомлення самих себе, своєї віри в Христа і проголошення Благої Вісті, а другою виступає покора, яка допомагає визнати помилки минулого і сучасного та з повагою поставитися до партнера по діалогу.
Міжрелігійний діалог ставить перед усіма католиками питання: чим є для нас наша віра? Відповідь потребуватиме роздумів, сповнених покори, та часу: «Використовуйте всю силу розуму; будьте розбірливі у переконаннях; не втрачайте часу даремно; поглиблюйте основи віри в Христа та Церкву, для того щоб укріпитись тепер та наперед…, безперервно моліться…, будьте мудрі…, бо тільки Бог кличе людину спізнати Його та любити Його істинно», – писав Слуга Божий Йоан Павло ІІ.