«Земна мати – прообраз дияволиці. Земний батько – прообраз сатани»

– Я громадянин країни з найбільш ліберальним та вільним законодавством стосовно релігійних організацій.

– У нашому законодавстві відсутній такий термін як «Секта», і за його застосування я ризикую одержати тюремний строк.

– Україна Визнана «Релігійним полігоном Європи», де проходять «випробування» різного роду «культи».

– Глава Державного Комітету «у справах національностей та релігій» заявляє, що «На сьогоднішній день в Україні не зареєстровано жодної організації, що приносила б шкоду національним інтересам держави та здоров'ю людей».

Виникає питання! А наявність діяльності «Білого Братства» у минулому, а також активна та вільна дія різного роду Язичницьких культів у країні – це теж досить безпечне явище і елемент демократизації суспільства? Адже вседозволеність – не ознака демократії, а ознака хаосу й анархії…

Треба замислитися, чи погодимося ми із затвердженнями про те, що:

– «Язичництво було культурою Бога Батька, насаджене Пресвятою Дівою… Вона персоніфікувалася богинею Мокошью й Матір'ю-Сирою землею…»

– «Усьому світу, всьому людству необхідно відректися від дияволоцивілізації, від проклятих пологів, батьків і матерів ідолопоклонників» (П. Большаков, у газеті «Лицар Віри»);

– «Риси справжнього занепалого порядку: прихильність до миру, шлюбу, родини, пристрасті… Нове Лоно: ходіння перед пречистою, покаяння, мандрівництво, убогість»;

– «Нині тілесне сполучення (навіть узаконене) – гріх не менший, ніж розтління малолітніх і прагнення до батька й матері, за що потрібен відповідний попит»;

– «Розвиток інтелекту й розуму пішло в пагубу роду адамову»;

– «Хто залишить родину, знайде сім’єю весь всесвіт». (Береславский. «Голгофські таїнства»);

– «Піклуванням про дітей своїх множите гріхи їх: тисячі бісів проникають у їхню психіку й, як злобливі хірурги, провадять поранення й рани»;

– «Земна мати – прообраз дияволиці. Земний батько – прообраз сатани»; «І кожний батько – синовбивця, і кожна мати, що розіпнула господа, – дружина диявола»; «У гріху народила мене й мати моя… і сіється нею тільки смерть і тління… Відречися, брат»; «Пречиста Діва Марія дасть тобі щире життя»; (з книг Бреславского);

– «Навкруги шастають б… і нема їм числа», «Б… – незаконно володіє престолом або бажає влади над чоловіком», «саме б… стояли у джерел комуністичної революції – заряджали, інспірували, стравлювали чоловіків… встановили свій престол голої повії». (Ігумен Микола (Румянцев) стаття «Комуністичні б…»);

Припустимо, чи прийнятно для Вас, коли «служитель культу» вживає перед телекамерами привселюдно, у релігійному одязі, ненормативну лексику?

Автором практично всіх вищенаведених висловлень є Іоанн Береславский.

На офіційному сайті можна прочитати:

«Блаженний Іоанн Береславский – одна з найбільш яскравих і масштабних особистостей у колі сучасної духовної еліти Росії – видатний мислитель сучасності, письменник, автор більш ніж 350 книг, і засновник Богородичного руху в Росії. Оцінки його діяльності в суспільстві й пресі відображають весь діапазон: від захопленого поклоніння до запеклого несприйняття. Безстрашний, вогненний, ревнивий – у народі його називають блаженним Іоанном або просто батько Іоанн…»

І саме він заснував так званий Богородичний центр. Інші назви: Російська Маріанська Церква, Церква Божої Матері Що Перетворює, Громада Божої Матері, секта Іоанна Береславского, Фонд «Нова Свята Русь», «Марія, XXI століття», «Всесвітня Параклитська Богородична Церква», Церква Третього Завіту, послідовники – «сині лицарі». «Православна Церква Божої Матері Державна», «Богородична церква», «Російська Маріанська Церква», «Російська Автокефальна Православна Церква».

Історія

Як і в більшості українських релігійних організацій, ідеологія Богородичного центра (БЦ) – це наполовину доля й погляди його засновника московського письменника Веніаміна Береславського. Він писав багато, читали його мало. До того часу, доки він не став пророком.

Десь у середині сімдесятих Веніамін Береславский прийшов до православ'я. Багато мандрував по святих місцях. Проживав на околицях Почаївського монастиря, де духовно окормлявся поруч зі «старицею» Євфросинією. Кажуть, що наприкінці життя вона з'явилася четвертою іпостассю Трійці й напророкувала своє воскресіння на сороковий день. Воскресла вона чи ні, невідомо, але в 1984 р. у Смоленську на Соборному дворі перед іконою Одигітрії Береславскому трапилося видіння в жіночому вигляді, що він трактував як відвідування Богородиці. З того часу він нібито щодня чує голос Божої Матері. «Почуте» ним вже склало близько 20 томів «богодуховних» текстів. Береславский зрозумів, що є пророком, прийняв постриг в «секачевскій» неокатакомбній громаді з ім'ям Іоан і розробив вчення про третій Богородичний завіт.

Доктрина

Теоретичною базою є одкровення Божої Матері, нібито передане через Береславского.

У догматику «Богородичного Центру» пропонується вчення про «третій завіт», фактично визначаючий, що Новий Христовий Завіт – збитковий, невірний (інакше в чому зміст заміни його новим?), звідси треба зробити висновок про необхідність добровільної згоди на зміну завіту, заміну його ще більш новим, «богородичним» завітом.

В «богородичному» викладі тринітарного догмату ми отримуємо інформацію, наприклад, про те, що Богородиця – подателька Духа Святого й Сама – Дух Святий (Третя Іпостась). Деяким чином Вона причетна й до Першої Іпостасі, а з Другою прямо ототожнюється в цілому ряді випадків.

Знання своє (вірніше – псевдознання) «батьки» – богородичники черпають з ряду джерел, з яких необхідно виділити насамперед наступні чотири.

1. Католицьке богослов'я й практика, де особливо варто виділити догмати про Непорочне Зачаття й Внебовзяття Богородиці, поклоніння Серцю Ісусову й Серцю Матері Божої, а також дисциплінарну практику єзуїтів.

2. Софіологія свящ. Павла Флоренського й маріологія прот. Сергія Булгакова.

3. Гностичні й юдео-християнські погляди, у кабалістичному дусі фемінізуючи Дух Святий (виходячи з жіночого роду – євр. «Руах» – дух) і ототожнюючіі Богородицю та Першу Іпостась в ідеї «андрогина».

4. Езотерика Е.П.Блаватської.

Друковані органи церкви – «Лицар віри» та «Оазис миру». Відзначаються спроби інфільтрації «Богородичного Центру» у систему навчання. Прагнуть до іміджу ченців й інфільтрації в державні й військові структури по лінії духівників («кожному державному або військовому керівникові – духовного наставника» ).

Перше спеціальне (за постановою прокуратури, що порушила кримінальну справу за ознаками ст.. 143-1 У ДО РСФСР) комплексне експертне психолого-психіатричне дослідження було проведено наприкінці 1994 року комісією при Державному науковому центрі соціальної й судової психіатрії ім. В.П.Сербського. Це дослідження, згідно з конкретно поданими заявами, обмежувалося тільки організацією «Фонд Нової Святої Русі» («Богородичный Центр»). Відповідаючи на питання, поставлені прокуратурою, експертами, зокрема було відзначено, що в літературі, яка видається «Богородичним Центром», містяться заклики, спрямовані на заподіяння фізичної й психічної шкоди здоров'ю громадян, а так само містяться заклики до невиконання цивільних обов'язків, таких як відмова від шлюбу, родини, виховання дітей, навчання, суспільного корисної праці; що поводження осіб, залучених у секту, є результатами засвоєння ними навчання «Богородичного Центру» і відповідає положенням цього навчання . Дана комісія досліджувала багатотомні матеріали за цією справою.

У книгах Береславського висловлюються судження про шкоду нічного сну, про необхідність обмеження прийому їжі. «Уб'ю себе. але не засну», – радить подумки говорити залученим у секту Береславский. «Сон – пекло гріха. Сон – занурення в пекло».

Зовсім особливе місце в ієрархії Богородичного Центра займає сам Іоанн Береславський. Він зветься архиєпископом, патріархом, матріархом, але усередині організації його почитають, як пророка. На ньому лежить місія – відкрити «таємниці останніх часів», пов'язані з особливою роллю Марії. Пророк Іоанн Береславський поєднує Старий і Третій Завіти подібно тому, як Іоанн Хреститель поєднав Старий Завіт з Новим.

У богослужбовій практиці Церква, при збереженні традиційних засобів (атрибутики), символіки таїнств, вносить також деякі особливості. Значно перетерпів зміни чин богослужіння — літургія, насамперед внесенням у неї інструментальної музики, що звучить на сучасних музичних інструментах, елементів хореографії, мануального вираження релігійної емоційності, введення скульптурних зображень, зокрема, Діви Марії, нових іконографічних сюжетів в іконописанні, акцент на молитву, навчання їй віруючих безпосередньо на літургії, імпровізаційне проголошення текстів, внесення в них реалій із сучасного життя. Все це, на думку лідерів секти, наближає віруючих до об'єктів шанування, пронизує сердечністю душу віруючих та змушує сильніше переживати свої відносини з Богом-Трійцею, з Ісусом Христом, апостолами, святими подвижниками.

Характеристика

«Богородичний Центр» класифікована як деструктивна релігійна організація (тоталітарна секта, деструктивний культ) в:

Підсумковій заяві учасників російської науково-практичної конференції «Тоталітарні секти (деструктивні культи) і права людини», що відбулась у Санкт-Петербурзі 11-12 січня 1996 р., а також в офіційному «Зверненні до росіян…» «Зверненні до засобів масової інформації…» учасників цієї конференції;

Аналітичному віснику Державної Думи Російської Федерації» Про національну загрозу Росії з боку деструктивних релігійних організацій», 1996 р.

Висновок

Чим же важливо це знання для нас? Я навмисно не заглиблювався в догматичні питання – це тема іншої статті…Я добре розумію, що сама стаття створює непотрібну рекламу самому «руху». Розумію й те, що прихожани новоявленого «апостола», що вважають його живим Месією, зовсім не сприймуть критики…

Але я так само розумію, що:

– за зовнішнім виглядом служителів «Богородничного Руху» дуже легко переплутати із православними священиками;

– що називаючи себе Православними, вони, виходячи з їх висловлень у ЗМІ та своїх книга, ненавидять найбільше саме Російську Православну Церкву…;

– що почитають вони католицьких святих, об’явлення Діви Марії, ікони. І окрім православних можуть ввести в оману і католиків;

– що служіння їх досить близькі до протестантизму;

– що для членів цієї організації найстрашніша лайка – «мати». Гірше тільки – «мама». За повідомленнями колишніх сектантів, один з обрядів посвяти в богородичники – ляпас рідній матері та клятва: «Я відрікаюся від тебе, відьма, я відрікаюся від тебе, сатаниця!»;

– що послідовники зазначеної громади призивають рядових громадян проходити так звану «програму пошуку святості», що містить в собі відречення від родини, школи, армії, суспільства, народження дітей, здорового сну, ізоляції від впливу ЗМІ та ін. На думку релігійного центру, кожний може стати святим, для чого необхідно пройти період страждань, тривалість якого визначається лідерами кожної окремої релігійної структури.

І всі ці правила не поширюються на вищу ланку громади – її керівників, які, судячи з повідомлень колишніх членів, їдять і сплять досхочу й ведуть сімейне життя. Вони вважають, що всього досягли, злетіли на вищий рівень, і для них не мають значення аскетичні подвиги – їх вже ніщо не може зіпсувати.

З 2001 року, на території Харківського регіону діє релігійна громада «Православна церква Божої Матері «Державна». Законодавцям України було б доречно замислитися над проблемами діяльності псевдо-християнських організацій, таких, як «Православна церква Божої Матері «Державна», і більш чітко врегулювати питання їхнього функціонування на території держави.

_________________________________________________________

УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.