«Християни можуть щиро сміятися, тому що вірять, що людство відкуплене Ісусом Христом», – вважає єзуїт о. Ганс Цолнер.
«Представники різних згромаджень дискутують на тему послуху. Один з них, звертаючись до єзуїта каже: – Ваше товариство звертає надто велику увагу на послух. Що ви робити для того, аби його забезпечити? Єзуїт відповідає: – Це просто: настоятель запитує брата, чого би він хотів, а потім це йому наказує. Після хвилинних роздумів хтось з іншого ордену запитує: – Однак, є такі, які не знають, чого вони хочуть. На що єзуїт відповідає: – Таких обирають настоятелями.»
Це фрагмент статті єзуїта Ганса Цолнера, який ватиканська газета «L’Osservatore Romano» передрукувала з двотижневика італійських єзуїтів «La Civilta Cattolica».
Отець Цолнер звертає увагу, що почуття гумору – важлива форма товариської гри, гумор дозволяє розважитись та з радісною безтурботністю братись за важливі проблеми. Гумор також впливає на деякі психологічні функції, «почуття гумору заспокоює багато цілей суспільного порозуміння, зменшує напруження та вчить, як ставитись до важких ситуацій або людей».
Німецький єзуїт зазначає, що вищою формою гумору є самоіронія, яка вимагає усвідомлення як власної величі, так і власної ницості. Почуття гумору може бути «запобіжним клапаном, який дозволяє регулювати тиск всього, що повинно бути під контролем», гумор допомагає жити у ворожому та трагічному світі, який часто приносить нам біль, також гумор допомагає перемогти страх.
Отець Цолнер цитує Зигмунда Фройда, теорія комічності якого дуже корисна у психоаналізі, також звертається до слів Отто Юліуса Бірбаума (1865-1919), який говорив, що «почуття гумору – це сміх, незважаючи ні на що», «проте він не пояснював незважаючи на кого чи на що потрібно сміятись». Тимчасом «християнин, обдарований почуттям гумору, може дійсно сміятись «незважаючи» навіть, якщо бачить сумну та понуру дійсність». Священик пояснює, що для християн завжди існує сенс навіть у сумній дійсності.
Автор нагадує, що на тему почуття гумору писав св. Тома Аквінський, але також стверджує, що не кожен сміх і не кожне почуття гумору підходить християнину. Християнин знає, що не можна переступати межу пристойності чи насміхатись з інших. «Християни можуть щиро сміятися, тому що вірять, що людство відкуплене Ісусом Христом», – пише о. Ганс Цолнер.
Насамкінець єзуїт підкреслює, що «ми маємо надію на повний та остаточний тріумф свободи та радості після воскресіння, тріумф, про який нам розповідає книга Іова: «Він ще наповнить уста твої сміхом, уста твої веселим окликом» (8, 21). Наш сміх не повинен обмежуватися цим світом, адже ми маємо обіцянку, що у Царстві Небесному сміятись будуть ті, що у цю хвилину бачать усе тільки через завісу сліз», – закінчив о. Ганс Цолнер.
фінансово.
Щиро дякуємо!
