Останнім часом якось багато думається про смерть. Відтоді, як в московському аеропорту внаслідок терористичного замаху загинуло кількадесят осіб, а через кілька годин по тому в маленькому польському селі від старості померла одна старенька жінка, мама знайомого священика, якій було далеко за 80. Відтоді, як дізналася про смерть знайомого священика, який перед цим довго хворів, і несподівану смерть церковного достойника у розквіті сил. Здавалося б, такі несхожі обставини, такі різні і незнайомі між собою люди, одне сходиться – ця їхня така несхожа але так само остаточна смерть…
Залишили рідних, близьких, незакінчені справи, плани, нездійснені мрії… Чи були готові померти? А чи взагалі треба до такого готуватися? Що б ми зробили, якби знали, що смерть вже зовсім поруч? Що жити нам залишилося кілька годин? Комусь зателефонували, сказали по свої почуття, зробили заповіт, попросили пробачення, помолилися?
Хтось каже, що смерті немає, поки ми живі, а коли ми вже мертві – немає нас, тож зустрітися зі смертю неможливо. Серед молоді, яка сильно ідеалізує своє існування в цьому світі, часто чується ненове вже гасло «померти молодим» (так наче від цього смерть стане менш остаточною). Але смерть остаточна. Вона призначена кожному з нас і винятків тут немає ні для кого (Богородицю не чіпаю).
Є такий старий католицький гімн, в якому виспівуються благальні прохання до Господа, щоб вберіг від всілякого лиха. Є в ньому і прохання вберегти «від раптової і несподіваної смерті». Не знаємо дня і години, а попри це наважуємося благати Господа про подібні речі. Варто? Чи це щось змінить? Чим очікувана смерть краща від раптової? Можливістю свідомого помирання, можливістю завершити етап своєї земної мандрівки, підвести підсумки, приготувати свою душу і потішити перед відходом близьких. Та навіть самою можливістю попрощатися перед розлукою, так як прощаємося перед виїздом на довший час.
Вічний спочинок даруй померлим, Господи! А нас вбережи від раптової та несподіваної смерті. Амінь.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
