Уранці прокидаюсь від запаху кави. Напевно, немає у світі нічого, що могло б мене розбудити, крім п’янкого аромату кави.
Це означає, що чоловік уже прокинувся, заглянув в кімнати дітей і варить каву.
Прокидаються діти, спочатку наймолодша Юля напівсонно заповзає у наше ліжко. Через кілька хвилин, потираючи оченята, які все ще не хочуть відкриватися, зі словами «доброго ранку, мамо» з іншого боку присувається середній Мирося. А за ним уже тупоче найстарший Ярик, і всі починають активно зсуватись до купки, звільняючи для нього місце. І останнім до нас повертається тато. У ліжку уже не поворухнутись, але всі ще міцніше пригортаються одне до одного, «щоб папочка з нами ліг».
У такі хвилини я заплющую очі і повторюю: «Нічого не прошу у тебе Боже, тільки дозволь мені так прокидатися кожного ранку». У такі хвилини нічого більше не існує, крім цього маленького острівця любові.
І хоча протягом дня хтось, може, не зрозуміє мене, когось, можливо, ображу я, може нам не проплатять кошти, діти принесуть двійку чи навіть незадовільну поведінку, бо не працювали на уроці, а Юля щось знову загубить, та відчуття вранішнього щастя з гіркуватим присмаком свіжозвареної кави залишиться на весь день.
CREDO №1 (123) 2011
Інші матеріали цього числа:
Великі історії маленьких людей
Подружжя – місце зустрічі з коханою особою і Богом
Вона чекає відвертості, Він потребує дистанції
Ми просили Бога про благодать мати дітей
Що вам найбільше подобається у вашій дружині/вашому чоловікові? (бліц-опитування)
Якби я народилася в іншій сім’ї
фінансово.
Щиро дякуємо!
