Якби я не народилася у віруючій католицькій сім’ї, не знаю, чи прийшла б колись до Церкви. А, може, я б і не вчилася у Богословському інституті і не працювала в католицькому журналі.
Якби я була охрещена в іншому обряді, то вже не змогла б стати римо-католичкою.
Якби я виросла в іншій родині, я б не знала, як це на Святвечір ділитися оплатком чи досипати під час Великодньої резурекції на хорах після нічного чування. Мамі не треба було б перешивати свою весільну сукню на процесійні платтячка для нас із сестрою, і ніхто б не навчив мене молитися (якось я цілу ніч молилася літанії, щоб отримати четвірку на шкільній контрольній, а потім, коли таки була четвірка, картала себе, чого не молилася про п’ятірку).
Я б не знала, що це таке ходити з прабабусею молитися під катедру, щоби нам її віддали, а потім у перший день відкриття собору приймати там Перше Причастя.
Подарунки я б отримувала на Новий рік, а не на Різдво, а дитячі спогади зимових свят були б пов’язані з Дідом Морозом, а не з шопкою, колядками і храмом, наповненим людьми. Я б і не здогадувалася, яким смачним буває желе, якщо його їсти після закінчення посту, і як цікаво пізно вночі після Пастирки кататися з батьками на санчатах біля Кам’янецької фортеці.
Якби я народилася в іншій сім’ї, то сьогодні була б іншою людиною.
CREDO №1 (123) 2011
Інші матеріали цього числа:
Великі історії маленьких людей
Подружжя – місце зустрічі з коханою особою і Богом
Вона чекає відвертості, Він потребує дистанції
Ми просили Бога про благодать мати дітей
Що вам найбільше подобається у вашій дружині/вашому чоловікові? (бліц-опитування)
фінансово.
Щиро дякуємо!
