Сталося чудо: змінилися не обставини, а я сама
Виросла я у звичайній сім’ї. Щонеділі ходила до церкви, молилася, подавала милостиню і вважала себе доброю християнкою. Дарма я так вважала, але це я зрозуміла аж тепер, в процесі виправлення моїх помилок юності. За, на перший погляд, скромною дівчинкою ховалась горда, сповнена нечистоти, блудна особа. І я тепер безмежно каюсь за свої вчинки і вдячна Богу, що допоміг мені вийти з цього стану.
Моє життя поділилось на «ДО» і «ПІСЛЯ»
Починалось все, як у всіх: зустрічалась з хлопцем, одружилась, завагітніла. Ох, якою щасливою я була, коли дізналась, що в мене буде доця. Чоловік обрав їй ім’я, а я щодня уявляла, яка в мене виросте красуня, розумниця дівчинка, як вона буде мені допомагати і стане розрадою всього мого життя.
Вагітність пройшла добре, настав день народжувати і з цього дня моє життя поділилось на «ДО» і «ПІСЛЯ». Дитина отримала травму під час пологів, відбулось пошкодження мозку. Реанімація, невідомість, купа фальшивих діагнозів і неправильне лікування, щоб виправдати акушерів. Як я пережила той час, не знаю, не могла ні говорити, ні ходити, лише молилась, щоб дитина вижила. Вирок лікарів, що моя дитина стане інвалідом, що можливе ДЦП для мене, був найстрашнішим у світі, пам’ятаю, як я не хотіла прокидатись вранці, не вірила, що такий жах може трапитись зі мною. Я робила все можливе: лікування по всій Україні, традиційна і нетрадиційна медицина, навіть вдалась до екстрасенсів і «бабок», за що дуже-дуже жалію. Господи, прости мене за це!
На жаль, хвороба взяла своє, ніяке лікування не дало результатів. Дитина – важкий інвалід: не ходить, не розмовляє, не сидить, практично не спить і не їсть, їжу вливаю по крапельках, часто плаче, часті судоми, резистентні до терапії. Ми почали їздити до монастиря студитів, де наді мною і дитинкою молились монахи. І саме в цей час я перестала хотіти неможливого – щоб моя дитина стала повносправною, а почала просити Бога, щоб було так, як Він хоче, щоб бути просто щасливою.
Моє найбільше горе перетворилося в найбільшу радість
І сталось чудо. Ні, дитина не одужала. Я дізналася, що чекаю на другу дитинку. Варто сказати, що це для мене стало справжнім шоком, оскільки другої дитини я взагалі не планувала. Я сильно плакала, чоловік сказав іти на аборт, не підтримував мене. Та я знала, що цього не зроблю нізащо, Бог дав дитину і допоможе її виростити. Було дуже важко, бо доводилося займатись з дівчинкою, носити її на руках і практично не спати. Але Господь допоміг мені, і я народила здорового хлопчика. Саме мій хлопчик повернув мене до життя. З Божою допомогою за мінімальну плату ми знайшли няню, яка допомагала доглядати за дітками. Мій світогляд перевернувся: я почала сприймати свою старшу донечку не як дитину-інваліда, а як ангела, посланого мені Богом, щоб перевернути моє життя, повернути його в правильне русло, відректись від нечистоти і гордині, стати покірною служницею Бога. Адже в мене вдома живе не дитина, яка потім стане грішною людиною, а АНГЕЛ, який ніколи не зробить жодного гріха! Удома живе ангел, який рятує мою душу! Моє найбільше горе перетворилося в найбільшу радість. Моя дівчинка дала мені урок покори, за що я їй безмежно вдячна і люблю її понад усе в житті.
Не можу сказати, що мені легко і просто. Навпаки, фізично дуже важко, чоловік абсолютно не допомагає, ніде не працює, цілими днями грає у комп’ютерні ігри. Саме цей факт останнім часом дуже псував мені життя. Але я почала просити Господа про допомогу, і якось не нав’язливо під руку попала книжка про смирення. Я вирішила більше не зачіпати чоловіка, взяла весь домашній тягар на себе. Конфлікти перестали панувати в нашому домі, ненависть пройшла, адже я зрозуміла, що чоловік також переніс психічну травму через улюблену донечку.
Коли інші люди обговорюють мою життєву ситуацію, вони мені співчувають. Але мені не потрібно співчувати, я – щаслива
Я ще вправляюсь в смиренні, інколи зриваюсь, але на устах уривок з 50 Псалму «Жертва Богові – дух сокрушенний, серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить» і уривок з Євангелія «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий». Завдяки чоловіку я отримала ще один урок – чесноту смирення.
Коли інші люди обговорюють мою життєву ситуацію, вони мені співчувають. Але мені не потрібно співчувати, я – щаслива! Я відчуваю Божу підтримку. Можливо, я втратила якісь буденні цінності, але я знайшла більше: я знайшла Бога в серці, а це – найважливіше.
Хочу ще раз щиро подякувати Господу Нашому Ісусу Христу і Матері Божій за всі отримані благодаті, а також Господнім посередникам: св. Тадею, св. Герарду, св.Йосифу, св. Філомені, св. Шарбелю, св. Киприяну, св. А. Падуанському і моєму Ангелу-охоронцю, а також всім святим і прошу надалі мені допомагати на життєвій ниві.
Я зрозуміла, що інколи не варто просити в Господа чогось конкретного, а краще просто просити Божої благодаті і добра, адже Бог краще знає, що нам необхідне для спасіння нашої душі – головної цілі перебування на землі.
Галина
CREDO №1 (123) 2011
Інші матеріали цього числа:
фінансово.
Щиро дякуємо!
