Ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ о. Миколай Фредина має великий досвід співпраці з новообраним Главою УГКЦ владикою Святославом (Шевчуком). Свого часу о. Миколай був заступником о. Святослава, коли той ще очолював семінарію.
Для нас стало дуже радісною новиною, що Главою Церкви обрано колишнього ректора Львівської духовної семінарії – владику Святослава (Шевчука). Я мав приємність 6 років співпрацювати з ним при вихованні нових священничих покликань Церкви. Можна ствердити, що владика Святослав не лише добрий науковець, глибоко-віруюча людина, відмінний адміністратор, а й також людина з великими християнським серцем.
Найбільшою чеснотою, яка вражає у його житті – це покора. Тому для мене цілком виразним знаком є те, що його єпископська хіротонія відбулася на Свято Благовіщення за Юліанським календарем, а призначення Главою Церкви – на свято Благовіщення за Григоріанським календарем.
Владика Святослав – це особа, яка вміє долати труднощі. Маючи досвід студента, він завжди розумів студента. Маючи досвід священика, він завжди поспішав з доброю порадою. Працюючи секретарем і відповідальним за курію при Блаженнішому Любомиру, він досконало розуміє труднощі, які чекають його в теперішньому служінні. Сподіваємося, що як його успішне єпископське служіння в Аргентині стало дарунком для вірних в еміграції, так і теперішнє служіння стане дарунком для цілої нашої Церкви.
Кожен, хто мав приємність спілкуватися з владикою Святославом, залишилися духовно збагаченими. Це особистість, яка у всьому стримиться до досконалості та порядку. На кожному місці свого служіння він ставив чіткі вимоги і всіляко старався допомогти їх зреалізувати. У сучасному українському суспільстві, де часто бачимо безвідповідальність і байдужість, сподіваюся, що владика Святослав прикладом свого особистого життя покаже вартість правди, щирості, відповідальності, які є ознаками передусім доброго служіння.
Щодо його молодого віку, то вважаю, що, якщо доручили йому такий високий пост, це означає, що владика Святослав має велику довіру серед єпископату УГКЦ. Якщо вдасться йому поєднати зрілий досвід та молодечий запал, то розвиток нашої Церкви має велику перспективу.
Важливим є також те, що владика Святослав має досвід підпілля. Тобто, коли УГКЦ виходила з підпілля, він, будучи на той час дяком Успенського храму в Стрию, провадив молитовне життя парафії. І він вдало використав цей досвід в Аргентині, де люди розкидані, тобто досвід підпільних священиків став для нього прикладом для наслідування. В Аргентині владика зустрівся зі спільнотою вірних, які вже давно не знали української мови. Його знання мови було знаряддям, яке дало можливість налагодити спілкування та стосунки між Церквою і вірними. За час служіння владики Святослава УГКЦ для вірних Аргентини стала рідною. Його єпископське служіння не лише повернуло вірних до Церкви, але й дало поштовх декільком новим покликанням до священства серед молодих людей.
Хочу наголосити, що добрий науковець, людина послідовності і чіткості владика Святослав всі свої призначення сприймав з покорою і з великим бажанням служити людям, тому не виключено, що це високе призначення він також прийняв з покорою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
