У Бельгії є одне тихеньке місце, де я дуже люблю молитися. Це невелике містечко носить назву Борен і знаходиться у провінції Намюр. Там дуже спокійно і затишно.
У 1932 в Борен відбулося Богородичне об’явлення. Пресвята Діва явилася п’ятьом дітям, двоє з котрих ще й досі живе. Звісно, це вже старенькі бабуся і дідусь, оточені зграєю онуків (усі візіонери з часом одружилися і створили християнські сім’ї). Являючись у Борен, Марія прийшла як Мати із золотим Серцем. Відкривши свої обійми, Вона благала: «Моліться, багато моліться. Моліться завжди».
Нещодавно я знову відвідала Борен. Як завжди, тихо клячала у місці Її об’явлень. (До речі, у тому ж місці, де 1985 р. молився Папа Йоан Павло ІІ). Неподалік, у каплиці, що нагадувала внутрішній замок людського серця, люди приклонялися Пресвятим Дарам. А священик у білій альбі з фіолетовою стулою час від часу проходжувався околицями храму.
І коли так у внутрішній задумі вдивляєшся в ЇЇ золоте Серце, то немов наново чуєш Її слова, скеровані до візіонерів під час останнього об’явлення: «Чи ви любите мого Сина? А мене ви любите? Якщо так, то присвятіть себе мені»
І все це здалося мені таким далеким від гамірного Брюсселю з різнокольоровими прапорами та дорогими іномарками, з його Європарламентом та низкою антихристиянських законів. Від того Брюсселю, що «каменує пророків» (Мт. 23, 37) та відважно розповсюджує ідеї секуляризації й консумпції. А в Борен ніби все діє за іншими правилами, в дещо призупиненому часі. Тут Богородиця приносить ліки на хворе європейське суспільство. Замість золотих монет Вона показує Своє золоте Серце і просить про молитву. Не критикує «інших», не тицяє пальцями на помилки, навіть не заохочує до якихось конкретних заходів і акцій. Просить лише про молитву. Безустанну молитву.
«Як же по-іншому б все складалося, коли б люди відновили своє духовне життя», – думала я, – «І Євросоюз був би іншим, і Україна». Бо так воно вже є, що ми присвячуємо час на те, що негайно приносить результати. Добрі чи погані. Байдуже! Головне результати. А молитися? Воно трохи неефективно і якось бездіяльно. Лише терпляча Богородиця раз-у-раз приходить до світу і, так, як у 1933 році в Борен, керує до нас своє запитання: «Чи ви любите мого Сина? А мене ви любите? Якщо так, то присвятіть себе мені». Тільки хто сьогодні чує Її голос?
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
