«Ми покладаємось на Бога», – декларують американці у своєму офіційному гаслі. Це дещо інше, ніж догми про спасительну роль євро та бюрократії Євросоюзу.
Це Богом забута земля, – сказав мені кілька років тому розчарований Америкою знайомий. Після майже десяти місяців, проведених у Сполучених Штатах, я й сам був не найкращої думки про цю нову землю обітовану. Однак хоч я і поділяв смаки та відчуття колеги, то все ж таки сумнівався, чи підходить сюди «спомин» Господа Бога. Бо навіть за повного розуміння метафоричного характеру цього висловлювання важко говорити, що Бог про когось забув, а тим більше про країну, в якій про Бога – попри все – пам’ятають навіть на банкнотах.
«In God we trust» (ми покладаємося на Бога) – це офіційне мотто США з 1956 року. Сентенція, відома всьому світові завдяки присутності повсюди американських банкнот, з’явилася, однак, набагато раніше: 1864 року, на доларових монетах. А тепер американський Конгрес спеціальною постановою закликав просувати це гасло в усіх публічних інституціях. Це настільки відрізняється від мовчанки про Бога, яка зобов’язує більшу частину Європи… Вочевидь, можна розмірковувати, чи це є глибоким сповіданням віри, чи тільки ввічливою формулою міщанської релігії. З одного боку, статистика говорить сама за себе: 83% мешканців США належать до якихось віросповідних спільнот, 59% опитаних визнали, що моляться принаймні раз на тиждень, 40% беруть участь у щотижневих молебнях (інколи частіше), понад 30% кілька разів на тиждень читають Біблію, а близько 40% беруть участь у діяльності своїх релігійних спільнот – однаковою мірою як у суто релігійній, так і в суспільно-благодійній. Це дослідження провели 2007 року Роберт Патнем із Гарвардського університету й Девід Кемпбелл із Католицького університету Пресвятої Богородиці.
“ «Народ не може бути сильний інакшою силою, ніж тією, що походить від Бога, ані спокійний без Його захисту».
Водночас складно не помітити, що американська релігійність різних конфесій характеризована глибокою інфантильністю і поверховим трактуванням істин віри (так зване «християнство в полегшеній версії»). Згадується думка відомого американського соціолога Петера Бергера, який сказав, що оскільки Індія – це найбільш релігійна країна світу, а Швеція – найменш релігійна, то США – це «індуси, які живуть за шведськими принципами».
Ну а крім того, потрібно пам’ятати і про так звану громадянську релігію (civil religion), яка об’єднує всіх американців, незалежно від віросповідання. То саме вона дозволяє і велить кожному президентові Сполучених Штатів, незалежно від його особистої віри, прикликати немовби «силою своєї посади» благословення на свій край, закликаючи: «Боже, благослови Америку!». Буває, це шокує, коли з іменем Бога на вустах один президент підтримує гранично ліберальне проабортне законодавство, а інший так само ревно закликає до нічим не виправданої війни. Але це – теж частина згаданої громадянської релігії, в якій Бог є покровителем усього, що лиш роблять американці.
Селмон Чейз, скарбник в адміністрації Авраама Лінкольна й автор мотто «Ми покладаємось на Бога», сказав: «Народ не може бути сильний інакшою силою, ніж тією, що походить від Бога, ані спокійний без Його захисту». У часи, коли в Європі на наших очах занепадають інші вірування, такі, наприклад, як догма про спасительну роль євро і бюрократії Євросоюзу, – можливо, варто попри все позаздрити американцям принаймні з приводу цієї однієї традиції.
Яцек Дзєдзіна, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
