Прості речі

Мінздоровівський слоган «Прості речі рятують життя» нерідко викликає (у мене) сміх, попри всю свою правильність. Так, проста річ – захворівши, сиди вдома, проста і правильна; шкода тільки, що кохане міністерство не може запропонувати нам доброго медичного обслуговування, і все, що йому залишається, – це радити, мовляв, посидьте вдома, вилікуйтеся…

Однак щодо справ духовних ті ж самі «прості речі», які так само рятують життя, – це взагалі-то штука непроста. Недарма конструктори кажуть, що простота – це те, чого найскладніше досягти… Саме про це я й думала весь час розмови з екзорцистом Мукачівської дієцезії РКЦ о.Сворадом Дудою ОР. На питання щодо складної та нелегкої реальності він давав украй прості відповіді.

Але якби те, що він каже, було таке просте до виконання, то, певно, люди не потребували б служіння екзорцистів…

– Отче, з Вашої практики служіння: як би Ви охарактеризували духовний стан людей в Україні? Тобто – з якими проблемами до Вас найчастіше звертаються?

– Насамперед це залежить від того, з яких територій, яких місцевостей ці люди приходять. Якщо звертаються сільські мешканці, то в цих випадках ми маємо справу з традиційною побутовою магією. Натомість що стосується мешканців міст – так би мовити, «більш розвинених і цивілізованих», – то це вже сучасні течії магії. Але, так чи інакше, найбільше зло, з яким я стикаюся тут, на Закарпатті, це заздрість. Із неї виходять і прокльони, і різні заговори, інші види магії, скерованої на те, щоб завдати шкоди своєму ближньому.

– Будь ласка, поясніть, що таке магія. Бо чимало людей «дивлячись, не бачать»: вони «всього лише» прочитали якийсь заговор, названий у газеті чи книжці «молитвою», абощо…

– Магія це ніщо інше як співпраця зі злим духом. Так, як ми, християни, молимося до Святого Духа, так є й ті люди, які моляться до сатани. Магія – це, кажучи «прямим текстом», культ сатани. Проявляється ж він різними способами, бо диявол, як каже відомий вислів, є «мавпою Господа Бога», він нічого не творить (бо нездатний творити), а лише передражнює, використовує, підробляє. У магічних культах також є свої «літургії».

" Коли людина насправді живе Таїнствами, вона може нічого не боятися. Прибігай до Господа Бога – і матимеш повний захист. Добра молитва і порядне життя, життя в Таїнствах, є гарантією доброї дороги душі. Іншої поради не дасть ніякий екзорцист.

– Як люди розуміють, що їм потрібно саме до екзорциста? Що підштовхує їх до цього усвідомлення?

– Коли людина довго і незрозуміло хворіє, наприклад. Або коли довго і з незрозумілих (необ’єктивних) причин перебуває в пригніченому настрої. Або коли довкола неї відбувається щось дивне, що важко пояснити: складні ситуації вдома, у житті близьких абощо.

– Що б Ви порадили сучасній людині: як саме варто жити, аби «не підчепити цю інфекцію»?

– Жити Таїнствами. Коли людина насправді живе Таїнствами, вона може нічого не боятися. Прибігай до Господа Бога – і матимеш повний захист. Часта сповідь, часте прийняття Пресвятої Євхаристії. Скажімо, я маю справу здебільшого з людьми Закарпаття, це побожні території, тутешні люди краще усвідомлюють, про що саме йдеться, про значення цих засобів захисту, що їх пропонує Церква – чи то Католицька, чи то Православна…

– На Закарпатті не бракує вірних інших віросповідань. А як із ними?

– Так, тут є, наприклад, кальвіністи, реформати. По суті справи, у них немає дійсних Таїнств, окрім святого Хрещення… Але я бачу, що реформат, який регулярно відвідує свою церкву, регулярно читає Слово Боже і щиро молиться, також отримує Божу благодать, у його житті Божа милість діє.

– З іншого боку, отче, інколи зустрічається тенденція до «передемонізовування» життя, коли людина в усьому вбачає діяльність злих духів, страшить оточуючих, немовби бачачи більше тіней, ніж світла…

– Чесно кажучи, я з таким не стикався. Певно, це виходить з тієї само «людської неправильності»… Хоча, звичайно, цілком зрозуміло, що є люди, які в усьому «видивляються» злого духа. Зрештою, сам Спаситель сказав, що сатана є князем світу цього – отже, має чималу владу. Однак він має цю владу в нашому житті рівно настільки, наскільки ми самі її йому даємо, нашою вільною волею. Не можна все підряд скидати, «списувати» тільки на нього! Бо хоч би як там було, але те, що твориться у світі, відбувається на сприяння людської волі: ми або співпрацюємо з добром – Богом, або зі злом. Згадайте переказ із життя св.Єфрема Сирійця, коли йому одного разу явився злий дух. Святий став його в усьому звинувачувати – що люди грішать і потрапляють у пекло. А той відказав св.Єфрему: ні, я всього лише стою обік людини і чекаю! Відчинить вона мені двері чи ні – це її власне рішення.

– Буває, люди відчувають у собі певні особливі думки, натхнення, тобто мають справу з духами у своєму житті. А далеко не всі ж мають дар розрізнення духів або теологічну освіту! І як можна розібратися, з яким саме духом маєш справу?

– Як написано в Євангелії – за плодами. Навіть якщо це ще не «плід» як такий, бо тільки порух, думка, намір, прагнення… так чи інакше, вони до чогось ведуть. Кожен рух має своє завершення, і варто вчасно усвідомити, якими будуть плоди того чи того натхнення. Якщо ж становище складне і я розумію, що сам не зможу розпізнати духа, або маю якісь незрозумілі мені відчуття, то звертаюся до духовного отця або до людини, яка на цьому розуміється – відповідної особи в Церкві.

– Тобто, виходить, у сумнівних ситуаціях перша порада може виглядати як «Не поспішай»?

– Перша порада – прибігай до Господа Бога. Бо у Нього завжди є захист. Добра молитва і порядне життя, життя в Таїнствах, є гарантією доброї дороги душі. Іншої поради не дасть ніякий екзорцист: що я, що о.Мартін (о.Мартін Ландвер – другий екзорцист Мукачівської дієцезії РКЦ. – Прим.авт.) чи о.Лонгін, який на Закарпатті несе це служіння від Греко-Католицької Церкви, чи православні монахи, священики, екзорцисти… Всі вони провадять людей до життя Таїнствами. Я особисто чув розмову теперішнього владики Федора, православного Мукачівського єпископа, який вів своїх вірних до частої сповіді і Причастя. Саме до цього ми всі, священики, ведемо людей: щоб вони стали духовно самостійними та міцними. І в цьому полягає велика різниця між християнством і, скажімо, індуїзмом, який робить зі своїх віруючих справжніх рабів. Гуру – це такий собі «малий бог». Натомість священик, як добрий пастир, веде свою овечку – свого пенітента – до духовної самостійності, поважає людську особистість. Я стараюся бути саме таким священиком, який говорить – авторитетом Церкви і екзорциста – людям певні речі, але говорить їх не для сліпого виконання. Я стараюся пояснювати, чому сказане потрібно зробити. Людина повинна усвідомлювати як те, чому вона потрапила в скрутне становище, так і те, як із нього вийти і наступного разу не потрапити у схоже сильце.