Складні питання. Чи є гріхом для католика перейти у православ’я?

Питання: Чи є гріхом для католика перейти у православ’я?

Відповідь: Звернемося до важливого документу Конгрегації віровчення, оприлюдненого 6 серпня 2000: Dominus Iesus. У цьому документі стверджується, що є одна Церква Христова, і Церква ця перебуває («subsistit in») в Католицькій Церкві. Інші Церкви, що не мають повного сопричастя з Католицькою Церквою, позбавлені деяких істотних елементів, необхідних для того, щоб бути Церквою в повноті.

Так, першість Наступника святого Петра не є «декоративним» елементом: Христос дав святому Петру владу непомильно утверджувати у вірі.

Перехід до Православної Церкви означав би відділення від єдності Христової Церкви. В богослов’ї це кваліфікується як гріх розколу і є тяжким гріхом.

Повернемося до документа Dominus Iesus (16,17), в якому пояснюється, чому православні Церкви, хоча і мають апостольське спадкоємство і дійсні Таїнства, не володіють повнотою того, що властиве Церкві.

«Господь Ісус, єдиний Спаситель, зібрав не просто громаду учнів, а встановив Церкву як тайну спасіння: Він Сам в Церкві і Церква – в Ньому (Пор Ів 15,1; Гал 3,28; Еф 4,15-16; Ді. 9,5). Тому повнота Христової тайни спасіння також належить до Церкви, невіддільно від її Господа. В дійсності, Ісус Христос присутній в Церкві і продовжує в ній справу спасіння за її ж допомогою (Пор Кол 1,24-27), бо вона – Його Тіло (Пор 1 Кор 12,12-13; 27; Кол. 1,18). Подібно до того, як голова і члени живого тіла не схожі, але і невіддільні один від одного, Христос і Церква не можуть бути змішані або розділені, являючи світу у всій своїй повноті єдиного Христа. Те ж саме виражено в Новому Завіті – за допомогою ототожнення Церкви з Нареченою Христовою (Пор 2 Кор 11,2; Еф 5,25-29; Одкр 21,29).

У зв’язку з одиничністю і вселенськістю спасительного посередництва Ісуса Христа необхідно твердо вірити в істину католицького віровчення про єдинність заснованої Ним Церкви. Оскільки є один Христос, то існує одне Тіло Христове і одна Наречена Господня: «Єдина Вселенська і Апостольська Церква». Більш того, обітниця Господа не залишити Свою Церкву (Пор Мт 16,18; 28,20) і вести її Духом Істини (Пор Ів 16,13) означає, відповідно до Католицького віровчення, прояв єдиності та єдності Церкви, а також все, що відноситься до її цілісності.

Католики покликані сповідувати, що існує історична безперервність – вкорінена в апостольській спадкоємності – Церкви, заснованої Христом і Католицькою Церквою: «Це і є єдина Церква Христова <...>, яку Спаситель наш по Воскресінні Своєму доручив пасти Петру (Пор Ів 21, 17) і йому ж, як і іншим апостолам, довірив її поширення і управління (Пор Мт 28,18) і назавжди поставив її як «стовп і утвердження істини» (1 Тим 3,15). Ця Церква, встановлена і влаштована в цім світі як спільнота, перебуває («subsistit in») в Католицькій Церкві, керованій наступником Петра і єпископами в сопричасті з ним. Словосполученням «subsistit in» («перебуває в») II Ватиканський Собор прагнув врівноважити два віроповчальні висловлювання: з одного боку, що Церква Христова, незважаючи на розділення, що існують між християнами, перебуває в повноті лише в Католицькій Церкві, з іншого боку – те, що «поза її огорожею також можна зустріти безліч крупиць святості та правди» (тобто в Церквах і церковних громадах, які не перебувають у досконалому сопричасті з Католицькою Церквою). Однак, беручи це до уваги, необхідно стверджувати, що «сила їх виходить від тієї повноти благодаті та правди, яка ввірена Католицькій Церкві».

Таким чином, існує єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, керованій Наступником св. Петра і єпископами, що перебувають з ним у сопричасті. Церкви, які не перебувають у досконалому сопричасті з Католицькою Церквою, залишаючись об’єднаними з нею міцними зв’язками – апостольською наступністю і Таїнством Євхаристії, – є справжніми помісними Церквами. Крім того, Церква Христова перебуває і діє також і в цих Церквах, навіть якщо їм не вистачає повного сопричастя з Католицькою Церквою і вони не приймають Вчення про Верховенство влади, яким, з волі Божої, володіє Єпископ Риму, який здійснює її в усій Церкві ».

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан

За матеріалами: Католицький Оглядач

Інші «складні питання»:

Навіщо сповідатися з гріхів священикові?
Багатство і розкіш Церкви

В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?

Від кого походять люди?

Вона – католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?

Два питання від мусульманина

Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?

Католицизм і англіканство

Про реінкарнацію

Протестанти і апостольське спадкоємство

Хто встановлює день нашої смерті?

Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?

Чи можна контактувати з померлими родичами?

Чи можна молитися за тварин?

Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?

Чи можна спати у хлопця?

Чи можна сповідатися у різних священиків?

Чи нормально для християнина боятися смерті?

Чи правда, що Адам прожив 930 років?

Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?

Чи суперечить християнству психоаналіз Фройда?

Чому важко потрапити відразу в Рай?

Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?

Що значить – хула на Святого Духа не проститься?

Що означає відлучення від Церкви?

Що сказати людині, яка думає про самогубство?

Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?

Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?

Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?

Які обов’язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?

Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?