Випадкова новина на випадковому сайті. 23-річна студентка нейробіології. Рак мозку. Агностичка. Останнє бажання: прошу заморозити моє тіло (кріоконсервація) до часу, коли наука буде настільки розвинута, що зможе оживляти (!) людей і боротися зі всіма видами раку. Своє бажання дівчина написала на персональному блозі і завдяки симпатії інтернавтів їй вдалося назбирати 30 тисяч доларів. Процедуру кріоконсервації було проведено ще того самого дня, коли дівчина померла.
Зазвичай або не реагую на подібну інформацію взагалі, або сприймаю як провокацію. Звісно ж, я не про смерть, я про наукові способи оживлення померлих. А цього разу зачепило. 23 роки це дуже мало. Все, що в житті вважається найголовнішим – в такому віці ще попереду. Страх перед помиранням, страх смерті – це не сучасна фобія, він є в кожній людині від завжди. Звісно ж, не від самого моменту створення, але вже точно від моменту первородного гріха. Навіть є такий спеціальний термін – танатофобія. Кажуть, що страх смерті – це одна з найбільш розповсюджених фобій у світі.
Легко почати говорити, що дівчина помилялася, що все це байки і ніхто ніколи її не оживить. Скептично похитуючи головою крутити пальцем біля скроні або, побожно спустивши очі, розказувати про віру в життя вічне. Смерть вона ж завжди чужа, завжди помирає хтось інший, не я, от і проблеми поки що не мої. Наука мене колись оживить. Наївне і відважне бажання. Навряд чи подиктоване виключно спротивом проти навчання Церкви або християнства як такого в цілому.
Думаю, це страшно самотньо – жити з відчуттям, що Там Нікого і нічого немає. І не тільки тоді коли хвороба, старість, проблеми, але напевно саме в такі періоди буває самотньо по-особливому. Скептики і атеїсти вважають, що вірити в подібні речі – це слабкодухість. Боюся, вони дуже серйозно помиляються.
Визнати, що смерть – це не кінець і мати віру в те, що попереду нове, перемінене воскресінням життя – ось справжня відвага.
Ісус тієї ночі в Оливному саду теж боявся. Навіть знаючи, Хто приготував для Нього келих терпіння і чим все закінчиться, молився, вкриваючись кривавим потом. Ісус, той, котрий воскресив із мертвих Лазаря, запитував Отця, чи не можна якось обійтися без цього всього. Всі ми боїмося смерті. І всі будемо боятися тоді, коли відчуємо її наближення. От тільки Лазаря воскресили. І Христос третього дня воскрес. І діялося це все ще понад дві тисячі років тому і постійно повторюється. Віримо ж ми у спілкування святих, тож якось вони мусили Туди потрапити?
23 роки. Студентка нейробіології. Навчання, плани, мрії, рак. Останнє бажання: хочу жити далі, жити ще раз, жити після смерті. Друзі забезпечили кріоконсервацію для її тіла. Гадаю, ця коштовна процедура тому тілу і так ніколи не знадобиться. Адже Господь вже й так вчасно про все подбав, як Добрий Пастир перевівши через смерть до нового життя в Небесному Царстві ще одну налякану душу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
