Франциску, відбудуй Мою Церкву!

Італійці одразу ошаліли з радощів, почувши ім’я нового Папи. Воно поширюється в усьому світі, підкорюючи серця.

Телевізійні станції показують головно один і той самий момент: Петро наших часів схиляє голову перед тисячами звичайних людей. Просить їх про благословення. Чути коментарі: «Як Ассізький Бідняк, як Христос, що обмиває ноги». Фактично вже багато-багато понтифікатів такого не було. Смирення, яке пройняло всіх. Досі чую тишу, яка прошила площу св.Петра від цього жесту. Люди замовкли так, що стало чути тріпотіння крил чайок над нашими головами.

А потім лилися сльози, коли Папа Франциск запросив нас «на спільний шлях братерства, любові та довіри».

Коли пролунало прізвище кардинала Берґольйо, спершу розляглося здивоване «оооооо». Але щойно кардинал Торан проголосив ім’я, яке вибрав собі новий Папа, як італійці ошаліли від радощів. Здійнялися вигуки, аплодисменти. Франческо! Франческо! – ім’я нового Папи одразу підкорило їхні серця.

Франциск, брат убогих

Папа Франциск опинився на перших сторінках усіх щоденних газет. Без винятку. Пишуть про «несподіванку». На першій сторінці «Libero» навіть із ноткою сарказму й неприхованого задоволення – коментар, адресований ватиканістам, які минулі тижні займалися вгадуванням у «папському спортлото». І ніхто не вгадав. Мав рацію тільки Марко Ронкаллі, племінник доброго папи Йоана ХХІІІ, який у «Corriere Della Sera» писав:

«Цей конклав нагадує ситуацію, що склалася в жовтні 1978 р., коли було багато сильних кандидатур, а зрештою кардинали обрали нікому не відомого Войтилу». Цей діагноз підтвердився й цього разу. Хоча – як нагадав Rai News 24 – кардинал Берґольйо був сильним papabile уже 2005 року. Тепер же його не брали до уваги у прогнозуваннях – з огляду на вік. Говорилося, що папа має бути молодий і сильний. Певно, Святий Дух мав інші плани. Він добре знає, кого саме потребує нинішня Церква.

Коли Папа Франциск вийшов на балкон базиліки св.Петра, мене прошила думка, що починається час повернення до джерел. До євангельського радикалізму, за яким тужить цілий світ. Нерідко – не усвідомлюючи цього. І що цей Папа, приймаючи ім’я святого з Ассізі, певним чином визначив свій шлях.

У розмові для Rai Uno Енцо Б’янкі, засновник екуменічної спільноти у Босе в Італії, друг кардинала Берґольйо, підкреслив, не приховуючи емоцій: «Папа-єзуїт, який бере ім’я Франциск, – це не дивина для Аргентини. Тамтешні єзуїти дуже близькі до вбогих, живуть немовби духовністю святого Бідняка з Ассізі».

– Папа старшого віку? Нічого страшного, він принесе новий і свіжий подих, – каже архиєпископ Ріно Фізікела.

«Папа не з Європи розширює горизонти. Обрання кардинала Берґольйо є доказом того, що у Церкви велике серце», – пише Луїджі Акатолі на першій сторінці «Corriere Della Sera».

«Обрання Папи з-за океану допоможе Церкві визволитися з неслушних звинувачень у відсталості. Ім’я Франциск обіцяє прийдешнє, призначення, яким є повернення до джерел», – додає ватиканіст. Він згадує славетні слова Ісуса, скеровані колись до Ассізького Бідняка: «Франциску, відбудуй Мою Церкву!»

Акатолі пише з розмахом: ми перебуваємо в тому самому моменті, в якому були тоді, коли на балкон базиліки св.Петра вийшов Войтила. Тільки що тепер уже не лише Європа, а весь світ потребує нового повітря.

Церква повинна вийти на вулиці

– Це буде час глибоких змін, – тлумачить мені архієпископ Ріно Фізікела. – Змін радикальних у євангельському сенсі. Папа Франциск реформуватиме Церкву спершу зсередини. Зробить ставку на бідність, на повернення до джерел. Але більше ми дізнаємося, як розпочнеться понтифікат.

У такому само тоні виступає преса. «Берґольйо нарешті відправить священиків на вулиці, а Римську курію вилікує від дефектів», – пише «Libero». Ця газета передрукувала інтерв’ю, яке кардинал Берґольйо дав одразу після проголошення про зречення Бенедикта XVI. На питання, яке значення має євангелізація і що вона означає в контексті Латинської Америки, тодішній митрополит Буенос-Айреса і нинішній Папа, відповів:

«Щоб євангелізувати, потрібно вийти за межі свого кола, треба йти до людей, а не чекати, коли вони прийдуть. У нас потрібно їхати на периферію. (…) То правда, що коли виходиш на вулицю – з кожною людиною, чоловіком чи жінкою і з нами також, може щось статися. Але якщо Церква залишиться замкненою в самій собі, замкненою в своїй колії, то вона постаріє».

«В Буенос-Айресі ми шукаємо насамперед контактів із сім’ями, які відійшли від Церкви, не відвідують своїх парафій. Замість бути єдино лише Церквою, яка приймає людей і щось збирає від них, ми пробуємо бути Церквою, яка виходить за свою огорожу, до людей, особливо – до байдужих», – підкреслював кардинал Берґольйо. В Аргентині він організував т.зв. місії на міських майданах.

«Ми приходимо в центр, молимося на ринку, служимо св.Месу і запрошуємо на неї тих, хто сидить по кав’ярнях і магазинах. Багатьом пропонуємо хрещення, після короткої підготовки. Це стиль життя наших парафій, нашої дієцезії. Але ми також пробуємо діставатися до людей з допомогою нових засобів інформації, інтернету».

Кардинал Берґольйо вміє відкрито критикувати деякі тенденції у Церкві. «Найгіршим гріхом у Церкві є марнославство і пиха. (…) Кар’єра, бажання просуватися по службі тільки вписують Церкву в духовність світу. На тих же, хто в неї вписується, чекає тільки духовна бідність. (…) Тим часом якщо ти кардинал, то тим більше ти є слугою для людей, з тим більшим смиренням маєш служити Богові, залишаючись постійно відкритим на діяння Святого Духа».

На визивне питання про скандали у Церкві нинішній Папа відповідає: «Церква є грішна і свята. Не можна бачити в ній тільки гріх і вдавати, що немає святих чоловіків та жінок. Я не спокушуюся грішністю Церкви, бо Церква це моя Мати: я дивлюся на її святість і слабкість так, як дивлюся на свою рідну матір».

Своєю чергою, «Avvenire» передрукувала інтерв’ю митрополита Буенос-Айреса, вділене ще 2009 року для «30 giorni». Журналіст запитував про хрещення дітей розлучених батьків, або самотніх матерів, і про сенс катехизувати малих дітей перед Причастям. Він посилався на слова Ісуса: «Благословляйте дітей, навчайте дорослих». Нинішній Папа відповів: «Якщо хрещення дітей розлучених батьків було і залишається проблемою в Церкві, то це означає, що Церква розминулася з покликанням. Я саме вділив хрещення сімом дівчаткам матері, яка сама виховує дітей. Діти походять від різних зв’язків. Якось вона мене зустріла і каже: отче, я живу в тяжкому гріху, маю стількох дітей, але жодного не охрестила. В мене не було грошей, я не мала кого взяти за хресних». Отож ми знайшли двох – для всіх. (…) Якщо ми не будемо хрестити таких дітей, то це так, немовби ми замикаємо перед ними двері Церкви. Дитина не несе жодної відповідальності за гріхи батьків. Я також не вважаю, що такі хрещення ми повинні приховувати, здійснювати після Меси. Ні – це нагода для батьків відчути, що Церква їх пригортає. Що їх запрошують повернутися».

«Бог має почуття гумору, якщо обрав Берґольйо»

В усіх щоденних газетах обік знімків нового Петра – кадр із кардиналом Тораном і о.Краєвським. «Був такий схвильований (пише «Libero»), що зі  зворушення не зумів закінчити «Ангел Господній»…» Є також знімки сліз на обличчі президента Італії Джорджо Наполітано. «Я глибоко зворушений простотою і покорою нового Папи», – сказав італійський президент.

А італійці одразу відзначили п’ємонтські корені Папи. «Він – один із нас», – пише «Corriere Della Sera». Цілі шпальти присвячені кардиналові Берґольйо, фотознімки з дитинства. «Сам готує їжу, їздить автобусом, любить убогих. Вільно розмовляє п’ятьма мовами: іспанською, італійською, англійською, французькою і німецькою».

Цій газеті вдалося дістатися кузена нового Папи. «Я був вражений, плакав, – каже Дельмо Берґольйо. – Поглянув на небо і сказав собі: Боже, що ж це Ти зробив, обравши на Папу Берґольйо. Ти таки маєш почуття гумору!»

Своєю чергою, «Avvenire» присвятила обранню нового Папи майже цілий випуск. «Єпископ від людей і для людей», – пише щоденне видання італійського єпископату. Марко Тарквіньо, головний редактор видання, пише на першій сторінці: «П’ємонтець за походженням, аргентинець, делікатний і привабливий душпастир, прибув до нас із найбільш католицького континенту світу. Обличчя Латинської Америки – католицьке обличчя – дозволить нам повернутися до Євангелія Ісуса Христа».

Йоанна Бонткевич-Брожек, wiara.pl