Жили собі чоловік та жінка. Щасливо жили в подружжі, шлюб у церкві брали, двох діток народили. Сім’я була зразкова. Двадцять років разом.
Як раптом одного звичайного ранку чоловік прокинувся і відчув, що природа обдурила його, що йому насправді жінки вже не подобаються… Він полюбляє чоловіків. Довго не думаючи, він, 45-річний чолов’яга з сивиною на скронях, збирає речі і йде з сім’ї… За деякий час починає вимагати у жінки дітей на виховання. Певна річ, мати відмовляється, а чоловік звинувачує її в гомофобії і тягне до громадянського суду вирішити проблему з дітьми. Аргумент залізний: «Я хочу виховувати дітей, бо в мене хата більша…». Його запитують, чи він живе сам, а той відповідає, що з ним проживає його новий наречений. Але вони люблять один одного, і дітям не зашкодить взяти за приклад стосунки, сповнені поваги та любові. Жінка, бідолашна, заперечує можливість постійного проживання з батьком-гомосексуалістом.
— Я хочу їх захистити…— вигукує вона судді.
— Від чого? — запитує колишній чоловік.
— Від психічної травми… Був в них батько, як раптом пішов від мами і став жити з чужим дядьком… — промовила жінка.
— Ось бачите, пане суддя, вона дискримінує гомосексуалістів.
І хоч як присутні психолог і психотерапевт намагались йому пояснити, що в дітей справді буде психічна травма, що вони не знають ще про стосунки батька з іншим чоловіком, що мають це поступово самі помічати і усвідомлювати — чоловік постійно перебивав і вимагав захистити його права на дітей. Потім став зачитувати лист десятирічної американської дівчинки до президента Обами. В листі дівчинка дякує доброму та розуміючому дядечку Обамі за те, що він на законних правах дозволив її прийомним батькам-гомосексуалістам виховувати її. Вона дуже щаслива в цій сім’ї, але в школі її висміюють, затравлюють. Їй боляче, адже її батьки живуть у любові, й це так прекрасно… Потім зачитав відповідь президента Сполучених Штатів цій дитині, написаний у тому ж стилі. Це не вигадана історія, а цілком реальна. Такий процес я мала нагоду спостерігати сьогодні на одному з італійських каналів. Була шокована, наскільки та бідолашна жінка намагалась пояснити судді й колишньому чоловікові, що діти дуже вразливі і можуть неадекватно сприйняти новину щодо свого батька, що вони виховувалися багато років у нормальній сім’ї, в нормальних умовах, у нормальних стосунках матері та батька, аж тут таке…
Болюча тема. Неймовірно актуальна, і це тривожить найбільше. Оскільки в цьому разі актуальність не є перевагою, а швидше недоліком. Знову агресія з боку представників нетрадиційної орієнтації, проте в дискримінації їх самих ніхто не звинувачує. Було ще кілька подібних випадків, де чоловіки по багатьох роках подружнього життя розуміли свою нетрадиційність і несхожість, і залишали все заради коханців. Чи то від розчарування? Чи, можливо, мода така вже пішла?… Чи, швидше за все, «сивина в бороду…»? І ніхто з присутніх на тому процесі не брав до уваги ні статистики щодо хвороб і самогубств серед дітей, що виховуються гомосексуалістами, ні дослідження високих світових умів щодо справжнього стану речей на рахунок гомосексуалізму як хвороби, яку можна і треба лікувати. Процес походив на зібрання голосистих базарних тіток, які мають право вирішувати долю сімей та дітей виключно на власних емоціях, особистих враженнях, далеких від об’єктивності.
Зрештою суд узяв до уваги скарги обох сторін, порадивши і чоловікові, й жінці поважати почуття та світосприйняття один одного. до ладу і не зрозуміла, що суддя говорила в кінці, проте зрозуміла, що діти залишились під опікою матері. І це для мене була перемога…
Не питатиму, скільки ще це триватиме, але прошу в Бога сили виховати своїх дітей гідними представниками християнської спільноти.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
