Вирішила сміло продовжити тему коментарів на цікаві для мене теми. На цей раз гарячі коментарі вже з приводу такого незрозумілого для мене свята як Гелловін.
Отець Габріелє Аморт, екзорцист з двадцятисемирічним досвідом, виклав на своїй сторінці у Фейсбуку невеличку розповідь-роз’яснення під назвою:»Гелловін: правда про свято диявола». Я прочитала, перепостила і зайшла в «коментарі», щоб дізнатися думку людей з цього приводу. В дискусію не входила, але кілька коментарів мене таки обурило до крайності. І найбільше –то це слова тих, хто себе називає практикуючими християнами. Одна мама накинулась на священика. На її думку, святкувати Гелловін можна християнам, і ніякий диявол там не замішаний, а священик просто обманює і вводить людей в оману та замішання. Її діти нормально святкують Гелловін, і вони охрещені, і ходять в неділю до церкви. На думку цієї мами-«християнки» священик геть не правий, а вона набагато краще знає сенс цього свята. Якесь дивне протиріччя і дисбаланс в цій сім’ї. В церкві священик каже, що святкувати Гелловін не варто, не можна, коли ти християнин, а вдома мама і тато нічого проти не мають. То чи можуть вони себе звати практикуючими християнами, коли йдуть проти того, що каже священик, відверто вважаючи, що він та уся церква «аж занадто перебільшують» диявольський характер Гелловіна? А агресивний коментар ще одного італійця-«християнина» мене ввів у глухий кут, оскільки не можу дотепер зрозуміти, яке відношення має дискусія про Гелловін до педофілії. Юнак порадив дону Габріелє не перейматись дурницями і видумками про дияволів, а краще зайнятись педофілами в сутанах. І ще кілька гарячих коментарів. Один хлопець, не знайшовши що сказати у відповідь на статтю, все ж таки написав коментар у дусі обуреної шестирічної дитини :»Мені здається, що вашого обличчя та імені лякаються діти.»
Були, правда, і такі, які погоджувались з Церквою і сміливо про це заявляли. Однак і під їхніми словами одразу з’являлись насмішливі та образливі коментарі. І ці палкі шанувальники свята Гелловін, які себе називають «християнами», всі в один голос вигукують: «Надворі 21 сторіччя». Це також для мене незрозуміле і дивне. Не второпаю, чим таким відрізняється 21 століття від своїх попередників? Чим воно особливе, що можна геть перекреслити і потоптати моральність, порядність, християнські чесноти, що існували і тримались тисячі років? Чому люди, щоб виправдати свої брудні вчинки, говорять про 21 століття та його псевдосвободу? Чому так прагнуть будь-якими способами «узаконити» гріхи? Невже думають, що жити стане легше і вільніше? Невже в цьому свободу бачать? Невже думають, що в кінці свого існування їм не прийдеться відповідати за кожен свій вчинок, за кожне слово, за кожне занедбання? Чому геть не думають про те, що їхньому ж потомству рости в цьому світі, який вони так пристрасно намагаються поміняти, викривити, перевернути. Чому все рідше і рідше шукають Бога?… Як один з коментаторів написав, що читав книги отця Габріелє, однак вони йому геть не сподобались, оскільки на його думку автор всюди бачить диявола. Але хіба ж то не так? Хіба світ не повен диявольськими спокусами, куди не глянь, куди не ткнись? А щодо книжок дона Габріелє, то нормально, що йдеться мова саме про диявола, оскільки книги написані про екзорцизм з прикладами, взятими з реального життя самого автора, який не один десяток років є екзорцистом і мав за цей період приблизно 90 тисяч випадків. І згідно цих свідчень опублікував 9 книг. Під час одного з випадків через одержиму людину диявол промовив :»Кожна «Радуйся, Маріє» святого Розарію для мене є потужним ударом по голові. Коли всі християни взнають силу «Розарію», то для мене це буде кінець…»
І от з жахом очікую той Гелловін, оскільки живу поруч з дискотекою і уявляю, що творитиметься під моїми вікнами в цю ніч. А вранці, прийшовши на Святу Месу, впевнена, що вкотре не побачу тих «практикуючих християн»", які так вигукують про свою приналежність до Церкви і так красномовно своїми вчинками перекреслюють власні слова. Певна річ, кожному вирішувати, вірити в Христа чи ні, але входити в дискусію, фактично не маючи навіть елементарних знань про істинне християнство і про таке люблене багатьма свято Гелловіна, думаю, не варто. Пригадала, як кілька років тому в одній з італійських шкіл, де навчалась, щоб отримати атестат цієї країни, на стіні учнів сьомого класу висів католицький календар, де самою вчителькою було перекреслено назву «"День Всіх Святих» і намальовано великого гарбуза, під яким великими червоними літерами написано «Гелловін».
Так вже повелося, що маскарад, де всі перевдягаються в феєричні костюми, вдягають зовсім не невинні маски бісів, відьом, героїв з фільмів жахів, водять своїх дітей від порогу до порогу, випрошуючи солодощі, випивають та витанцьовують на дискотеках – то набагато краще за переживання Богослужіння, за молитву… Нічого проти танців не маю, і маскарадів теж, проте слід відокремлювати Боже від негожого, християнське від диявольського. Адже, мало називати себе християнином. Треба вчинками доказувати свою причетність до БОГА.
І на сам кінець так і хочеться мовити:"Радуйся, Маріє…", аби диявол не знайшов можливості і місця, щоб ввійти в моє життя і порядкувати там. Хочу бути Божим дитям і святкувати День Всіх Святих, а не Гелловін. Я зробила свій вибір.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
