На борту літака під час повернення з Кореї до Ватикану Папа Франциск відповів на 16 питань журналістів, більшість яких стосувалися актуальних міжнародних подій і особистих переживань Святішого Отця.
Під час візиту до Кореї Ви звернулися до родин загиблих у катастрофі парому «Севол» зі словами утіхи. Два питання: Що ви відчували, коли зустрілися з ними? І чи Ви не стурбовані тим, що Ваші дії можуть неправильно витлумачити?
Коли ви опиняєтеся перед людиною, яка страждає, ви повинні зробити те, що підказує вам ваше серце. Пізніше вони можуть сказати: він зробив це, бо мав політичні мотиви, чи щось інше. Вони можуть сказати все що завгодно. Але коли ви думаєте про цих чоловіків, жінок, батьків, матерів, які втратили своїх дітей, братів і сестер і про цей величезний біль від такої катастрофи… моє серце. Я – священик, я відчуваю, що повинен наблизитися до них, я так відчуваю. Це перше. Я знаю, що розрада, яку я можу дати, мої слова нічого не виправлять. Я не можу дати нового життя тим, які померли. Але людська близькість у такі моменти може принести силу і солідарність.
Пригадую, коли я був архиєпископом Буенос-Айреса, я став свідком двох подібних катастроф. Однією була пожежа у танцювальному залі під час концерту, на якому загинуло 194 людини. Це сталося у 1993 році. А пізніше була інша катастрофа з потягом, де померло, якщо не помиляюсь, 120 осіб. У ті часи я відчував те саме: хотів наблизитися до них. Людський біль — сильний, і якщо ми наближаємося у ті сумні моменти до людини, ми робимо дуже багато.
Хочу сказати навіть більше. Я взяв цю стрічку (у родичів загиблих у катастрофі парому «Севол», яка зараз на мені) на знак солідарності з ними, і через півдня до мене підійшли і сказали, що «краще її зняти, Ви повинні дотримуватися нейтралітету». Але, послухайте, ніхто не може бути нейтральним до людського болю. Я так відповів. Це те, що я відчував.
Ви знаєте про те, що нещодавно американські війська почали бомбити терористів в Іраку, щоб запобігти вбивствам людей, захистити меншини, у тому ж числі католиків, які знаходяться під Вашим проводом. Моє питання наступне: Чи ви схвалюєте американське бомбардування?
Дякую за таке чітке питання. У таких випадках, коли йдеться про несправедливу агресію, я можу сказати лише одне: законно — зупинити несправедливу агресію. Я підкреслюю дієслово: зупинити. Я не кажу бомбити, розпалювати війну, я кажу зупинити за допомогою якихось засобів. Якими засобами вони можуть зупинити це? Це треба оцінити. Зупинити несправедливого агресора — законно.
Але ми також повинні пам’ятати. Скільки разів під цим виправдання зупинити несправедливого агресора сили (які втрутилися) взяли під свій контроль людей і воювали задля завоювання.
Одна нація самотужки не може зупинити несправедливого агресора. Після Другої світової війни з’явилась ідея Організації Об’єднаних Націй. Саме там це повинні обговорити. Чи це несправедливий агресор? Здавалося б так є. Як ми можемо зупинити його? Тільки так, більше ніяк.
По-друге, Ви згадали меншини. Дякую, що використали саме це слово, тому що мені говорять про християн, бідних християн. Це правда, вони страждають. Мученики, там багато мучеників. Але там є чоловіки і жінки, релігійні меншини, не усі вони християни, але вони усі рівні перед Богом.
Зупинити несправедливого агресора – це право, яке має людство, але воно також має право на те, щоб зупинити агресора, не роблячи зла.
Повернемось до Іраку. Чи Ви будете готові, як кардинал Філоні і глава домініканців, підтримати військове втручання в Ірак, щоб зупинити джихадистів? І у мене ще одне питання: Чи Ви думаєте над тим, щоб поїхати на один день до Іраку, можливо до Курдистану, щоб підтримати християнських біженців, які чекають на Вас, помолитись з ними на землі, де вони живуть вже протягом 2000 років?
Не так давно я зустрічався з президентом Курдистану Барзані. Він мав дуже чітке уявлення про ситуацію і про те, як знайти вирішення, але це було до несправедливої агресії.
Я вже відповів на перше питання. Я можу погодитися лише з тим фактом, що коли є несправедлива агресія, вона повинна бути зупинена.
Так, я готовий (поїхати туди). Але я вважаю, що можу сказати це, коли ми з моїми співробітниками почули про вбивства релігійних меншин, проблемою було те, що вони не могли приймати так багато людей. Це проблема, яку можна зрозуміти. Що можна зробити? Ми думали про багато речей. По-перше, о. Ломбарді від мого імені опублікував комюніке. Згодом, комюніке надіслали до усіх нунціатур так, щоб це було донесено до урядів. Потім ми написали листа генеральному секретарю ООН. Багато речей… І врешті ми вирішили відправити нашого особистого посланця — кардинала Філоні, як я вже сказав, якщо буде необхідно, після повернення з Кореї ми можемо поїхати туди. Це було однією з можливостей. Це моя відповідь. Я готовий (поїхати туди). На даний момент, це не найкраще, що ми можемо зробити, але я готовий до цього.
Моє питання стосується Китаю. Китай дозволив Вам пролетіти у своєму повітряному просторі. Телеграму, яку Ви надіслали (на шляху до Кореї), отримали без негативних коментарів. Як Ви вважаєте, це були кроки до можливого діалогу? І чи Ви маєте бажання поїхати у Китай? [Отець Ломбарді втручається. Я можу проінформувати вас, що зараз ми пролітаємо над Китаєм, тому питання дуже доречне.]
Перед тим як увійти у повітряний простір Китаю (на шляху до Кореї), я був у кабіні з пілотами, і один з них показав мені бортовий журнал і сказав, що ми вже за десять хвилин до входження в повітряний простір Китаю, ми повинні запитати дозволу. Пілоти завжди просять про це. Це нормальна річ, пілот просить про це кожну країну. І я чув як вони просили про дозвіл і як вони відповіли. Я був свідком цього. Пілот потім сказав, що вони надіслали телеграму, але я не знаю як вони це зробили.
Потім я залишив їх, повернувся на своє місце і багато молився за гарних і благородних китайських людей, мудрих людей. Я думаю про великих мудреців Китаю, я думаю про історію науки і мудрості. Ми, єзуїти, маємо історію о. Річчі. Усі ці речі прийшли мені на думку.
Чи я хочу поїхати до Китаю? Звичайно! Завтра!
Ми поважаємо китайців. Церква просить лише про свободу для свого завдання, своєї праці. Більше ніяких умов.
Зрештою, ми не повинні забувати той фундаментальний лист з приводу китайських проблем, який був надісланий Папою Бенедиктом XVI. Лист актуальний і сьогодні. Корисно перечитати його.
Святий Престол завжди відкритий на контакти. Завжди. Тому що є щира повага до китайського народу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
