Чи може католичка бути феміністкою?

Питання: Чи може католичка бути феміністкою?

Відповідь: Відповідь на це питання може бути ствердною, якщо уточнити, що саме мається на увазі під фемінізмом. У повсякденній мові нерідко фемінізм ототожнюється з боротьбою за так звані «репродуктивні права» жінки, серед яких аборт і технології, що пригнічують народжуваність. Якщо ж надавати фемінізму його споконвічний сенс, маючи на увазі рух проти соціальної дискримінації жінок, то він цілком сумісний з християнською вірою і є навіть суттєвим аспектом сучасної Церкви. Про «новий фемінізм» писав в енцикліці «Євангеліє життя» святий Йоан Павло II.

«Жінкам у справі формування нової культури, яка сприяє життю, належить виняткова, а можливо, і вирішальна роль у сфері думки і дії, — писав Папа Войтила в 1995 році. — Їм належить бути провідницями «нового фемінізму», який не піддасться спокусі брати за зразок якийсь «чоловічий шовінізм», але зуміє пізнати і виразити справжній геній жінки в усіх проявах суспільного життя, діючи на користь подолання всіх форм дискримінації, насильства та експлуатації.

Згадуючи слова заключного звернення ІІ Ватиканського собору, і я звертаю до жінок невідкладний заклик, — пише Папа, — «примирити людей з життям». Ви покликані давати свідчення справжньої любові – самопожертви і прийняття іншої людини, які по-особливому відбуваються в подружній спільності, але повинні складати сутність будь-якого іншого людського зв'язку. Досвід материнства загострює у вас чуйність до ближнього, але в той же час покладає на вас виняткове завдання : «… Материнство містить в собі особливе спілкування з таємницею життя, яке зріє в лоні жінки (…) Цей унікальний спосіб спілкування з новою людиною, в свою чергу, створює таке ставлення до людини — не тільки до власної дитини, але і до людини взагалі, — яке глибоко характеризує всю особистість жінки». Бо мати приймає і виношує іншу людину, дозволяє їй рости і дає їй місце у своєму лоні, поважаючи її інакшість. Завдяки цьому жінка розуміє та інших вчить розуміти, що людські відносини справжні, якщо вони відкриті для прийняття іншої людини, визнаної і любленої лише завдяки гідності, якою вона володіє, через той факт, що вона — особистість, а не через якісь інші чинники, наприклад, здатності, силу, розум, красу, здоров'я. Такий найважливіший внесок, якого очікують Церква і людство від жінок. Він становить необхідне повідомлення істинної основи культури».

Отже, згідно навчання св. Йоана Павла II фемінізм невіддільний від «культури життя». У своїй справжній сутності фемінізм — це просування жінки з усіма її особливостями, з її ідентичністю, що є даром Бога, і затвердження її соціальних прав з урахуванням цих особливостей і цієї ідентичності, вписаною в саме її єство, покликане до самовіддачі, до любові, до прийняття дитини і до прийняття людини взагалі. Часто ж «права», за які борються ті, хто називають себе феміністками, йдуть проти єства жінки, тобто, навпаки, спотворюють її самобутність і її покликання, принижуючи її гідність.

Справжня феміністка захищає гідну оплату праці жінок, захищає право жінки на материнство, на виховання дітей, борючись за можливість поєднувати роботу і домашні обов'язки. Справжня феміністка бореться за скорочення робочого навантаження для жінки при збереженні заробітної плати, бореться за те, щоб система охорони здоров'я та соціальних послуг надавала всю необхідну допомогу вагітним, а не змушувала її позбутися дитини. Справжня феміністка захищає особливе покликання жінки до материнства і до зберігання домашнього вогнища. Насамперед справжня феміністка бореться проти насильства над жінкою, проти насильницьких шлюбів, проти експлуатації неповнолітніх, проти перетворення жіночого тіла в товар за допомогою проституції, порнографії або навіть реклами. Справжня феміністка виходить на околиці світу, де жінки досі зазнають надзвичайно важких дискримінацій, які навіть не снилися європейським «феміністкам», що влаштовують акції протесту на межі пристойності, щоб відстояти право на вбивство ненародженої дитини. Справжня феміністка виступає проти штучного контролю над народжуваністю в країнах, що розвиваються, де жінок часто навіть не повідомляють про цей контроль, користуючись їх неосвіченістю. До речі, доступ до освіти — це ще одна сфера дискримінації жінок в значній частині світу.

Справжній фемінізм — це гімн життю, яке жінка приймає як дар від Бога, і не тільки в сенсі фізичного материнства. Це гімн подяки Богу за своє покликання, — подібний гімну «Величає душа моя Господа», оспіваного Дівою Марією.

Фемінізм нерідко стає предметом роздумів і дискусій в Католицькій Церкві. Так, у 2009 році Папська рада Справедливість і Мир провела міжнародний симпозіум на тему «Життя, сім'я, розвиток: роль жінок у просуванні прав людини». Симпозіум проходив під час понтифікату Папи Бенедикта XVI, який направив його учасникам спеціальне послання: його головною думкою було «християнство, яке відповідає згодою»: «так», сказане Богу, Отцю всього людства й творцеві чоловіка і жінки; «Так», сказане життю, сім'ї та жіночому генію, здатному «збагатити нелегкий шлях людства в історичній і культурній перспективі гуманізму, пророчо змальованого Павлом VI в Populorum Progressio: він заявив, що (жіночий геній) повинен бути цілісним, солідарним і відкритим Богу», Папа Бенедикт у своєму посланні також згадує про «новий фемінізм», суть якого виклав у заключному зверненні до учасників симпозіуму кардинал Ренато Раффаеле Мартіно. Саме фемінізм був у центрі обговорень, і його учасники говорили про виклики, пов'язані з жіночою емансипацією. «Жіноча емансипація, — сказав кардинал Мартіно, — була і є епохальною подією, зазначеною двозначними і суперечливими значеннями, щодо яких необхідне постійне, терпляче і вдумливе християнське розпізнавання, щоб зберегти все добре, побороти погане і направити хитке: християнське розпізнавання, натхнене і направлене цілісним і солідарним гуманізмом, що твердо прагнуть до утвердження цивілізації любові».

Переклад: Католицький Оглядач

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан