— Верховна Рада 2 червня ухвалила Закон, який дозволив релігійним організаціям відкривати свої дитячі садочки, школи, професійні навчальні заклади та навіть університети. Український католицький університет, заснований Церквою в Україні, існував навіть тоді, коли ще не було цього закону. На вашу думку, що цей закон змінить на освітньому полі України?
— Спершу хочу усіх привітати з прийняттям цього закону. Я вважаю, а двадцятилітній досвід УКУ підтверджує, що релігійні навчальні заклади, це не виняток, не аномалія, не «особливість», а нормальна світова практика, яку Україна мала б вже давно запозичити. У світі є десятки відомих католицьких університетів. Наприклад, Університет Нотр-Дам і Джорджтаунський університет в Америці, чи один із найстаріших в Європі — Лювенський католицький університет у Бельгії. Католицька освіта — це своєрідний знак якості.
Проблема ж полягала не в Церквах чи релігійних організаціях — ми давно просили уряд затвердити відповідне рішення. Але законотворці ніяк не наважувалися. До церкви та релігійних навчальних закладів у нашої влади було упередження. Нагадаю, що Міністерство освіти і науки багато років відмовлялося акредитувати нашу програму з богослов’я, тому що вважали, що це не наука. Хоч багато провідних світових Університетів постали саме з богословських факультетів і формувались навколо них.
Що стосується освітнього ринку, то переконаний, що такий крок внесе здорову конкуренцію, збільшиться кількість дитячих садочків, церковних шкіл, хочу вірити — що підвищиться якість освіти. Бо, зрештою, в цьому і полягає мета закону. Католицька Церква має величезний досвід і оригінальні освітні та виховні програми, які випробувані часом і практикою. Ми вже черпаємо з цих надбань і далі це робитимемо. Унікальність нашого закладу полягає в тому, що він є одним з небагатьох, який черпає з надбань східної традиції Вселенської Церкви.
— В Західній Україні понад 70 років не було релігійних навчальних закладів. У Великій Україні — ще більше. Зараз ми частково віднаходимо цю перервану традицію. Що ви би порадили організаціям, людям, які хочуть створити релігійні навчальні заклади? Як їм поводитися на освітньому ринку?
— Щиро радив би скористатися досвідом УКУ. Ми, певною мірою, прецедент, який варто наслідувати. На мою думку, слід зі самого початку задати високу планку якості викладання та навчання. Думаю, що кожен, хто хоче працювати в цій галузі, повинен розуміти, що тут не може бути жодної корупції, чи інших проблем української освіти, що увага до таких навчальних закладів буде дуже високою.
Важливо також, на мою думку, бути відкритими, не закриватися в межах своєї організації, комунікувати зі світом, реагувати на проблеми суспільства, бути, як каже наш Патріарх, «сіллю землі».
Ну, звісно, не боятися. Бути переконаним у тому, що ти робиш, будувати команду і бути готовим важко працювати. В нашій державі стільки проблем, що кожному вдасться самореалізуватися.
Фото thekievtimes.ua
— В липні ви їдете в Австралію на світову конференцію католицьких університетів. Нещодавно Папа Франциск змінив префекта з питань освіти. Які, на вашу думку, сьогодні стоять виклики перед католицькою освітою?
— Католицькі університети не існують самі для себе. Вони не мають права бути вежами зі слонової кості. З католицького університету молода людина має виходити не лише професіоналом своєї справи, а й небайдужим громадянином і зрілою особистістю. Успішне поєднання знання, навиків, громадянських чеснот і внутрішньої глибини не є простою задачею. Тому католицький університет має пропонувати молодій людині середовище і культуру, в якій вона зможе досягати повноти свого покликання і гідності. Про це, зокрема, йдеться в апостольській конституції Ex corde ecclesiae про католицькі університети св. Івана Павла ІІ, 25-ту річницю якої відзначаємо цього року.
— А які виклики стоять перед єдиним Українським католицьким університетом?
— Багато років головним нашим викликом, як не дивно, було Міністерство освіти і науки, яке за попередньої влади у різний спосіб блокувало наші ініціативи і розвиток, а в певний час навіть хотіло по-волюнтаристськи відібрати у нас ліцензію. Сподіваюся, що з прийняттям нового закону про вищу освіту та реформуванням усього освітнього поля ці проблеми зникнуть. Звісно, постає інший виклик — як наповнити свої програми новою якістю, ставати вимогливішими до студентів, загалом покращувати навчальні вимоги, давати якісну освіту міжнародного рівня і при зростанні кількості навчальних програм не втратити гнучкості та індивідуального підходу, як до студентів, так і викладачів. Але думаю, що це «вічні» для кожного університету проблеми. З іншого боку перед нами стоять ті самі виклики, що й перед цілим українським суспільством. Це перш за все творити нову атмосферу, наповнювати наш суспільний простір новими змістами, ламати старі радянські схеми співжиття та взаємостосунків між людьми. Давати новий погляд на речі. Університет є дуже добрим місцем для цього, бо з одного боку це наукове середовище, відкрите до сучасних надбань людського розуму, а з іншого боку ідентичність нашого Університету закорінена в тому, що є не таким мінливим, як сучасність. Бо є речі, які не змінюються з плином років – природа людини, її моральний етос. Це речі неперехідні.
— Цього року УКУ відкриває одразу дві бакалаврські програми — з комп’ютерних наук та соціології. На наступний навчальний рік ректорат анонсував відкриття ще декількох магістерок. Це розширення авдиторії та навіть географії студентів. Чи становить цей ріст загрозу втрати ідентичності?
Як я вже казав вище, одне з головних завдань, над яким працює ректорат — зі збільшенням штату не втратити гнучкості в управлінні та в навчальному процесі. Хочу заспокоїти стривожених, що ми ніколи не втратимо своєї католицької ідентичності. У нас дуже міцний фундамент, ми тримаємося своїх засновників: митрополита Андрея Шептицького та патріарха Йосипа Сліпого. Пам’ятаємо, що цей університет збудований, як постійно наголошує владика Борис Ґудзяк, на крові мучеників та стражданнях мільйонів переслідуваних греко-католиків.
В УКУ молодий, динамічний колектив, ми впораємося із викликами росту. Збільшення кількості навчальних програм, прихід в Університет студентів з цілої України сприймаємо як благословення, як розширення своєї місії «… виховувати провідників суспільства, професіоналів, для служіння в Україні та за її межами».
Думаю, що завдяки інтенсивному релігійному життю, яке є в Університеті, активності наших студентів в соціальному служінні, академічним талантам наших викладачів нам вдасться зберегти ті слова, які Патріарх Святослав нам заповів — «бути не вивітреною сіллю» для українського народу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
