Франциск — як знаємо, перший в історії папа-єзуїт. Попри це, вибираючи собі папське ім’я, він пішов слідами Бідняка з Ассизі, засновника францисканців. Але ж єзуїти також мають багатьох видатних святих. Чому він не вибрав імені жодного з них?
Його пастирське служіння безперечно найбільше нагадує те, що робив св. Франциск з Ассизі; однак це не означає, що святі єзуїти не були натхненням у його житті та праці. Здається, що Папі з-посеред святих єзуїтів найближче до Франциска Ксаверія, євангелізатора Далекого Сходу. Кардинал Берґольйо багато говорив про це в книжці-інтерв’ю «Єзуїт». Зрештою, Франциск Ксаверій — це також Франциск…
Кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, тодішній Примас Аргентини, автор численних теологічних книжок, видатна й цінована особистість католицького світу, на запитання автора книжки-інтерв’ю «Єзуїт» про те, як би він представився комусь, хто його не знає, відповів: «Я Хорхе Берґольйо, священик. І це все. Те, що я священик, — ось найважливіше, і тільки це рахується».
" «Я Хорхе Берґольйо, священик. І це все. Те, що я священик, — ось найважливіше, і тільки це рахується»
— А чому Ви, отче кардинале, вибрали єзуїтів? — запитали журналісти.
— Власне кажучи, спершу я й сам не дуже знав, стати мені дієцезіальним священиком чи вибрати якесь згромадження. Отож на початку вступив до дієцезіальної духовної семінарії, однак швидко відкрив у собі місіонерське покликання. Відчув, що хотів би стати місіонером, найкраще — в Японії. А там працювали єзуїти. Щораз більше мені подобалася саме їхня місійна залученість. Але не тільки це. Приваблювала мене й прекрасна організованість, збудована на високій відповідальності, завдяки чому вони були з багатьох поглядів «авангардом Церкви». Тому достатньо швидко я вирішив, що стану єзуїтом. Я справді хотів виїхати на місію до Японії, ця країна захоплює. Єзуїти євангелізували Японію вже на початку XVII століття, але потім їх усунули. Коли через 200 років вони повернулися, то виявилося, що й без священиків там діяли громади, які жили по-християнськи! — відповів тоді кардинал.
Святий Франциск Ксаверій (насправді його звали Франсіско де Хасо-і-Аспілікуета, але прозивали його Хав’єром, тобто Ксаверієм, бо він походив із невеликого поселення, що так називалося), приятель св. Ігнатія Лойоли, був фактично співзасновником Товариства Ісуса. Прославився як місіонер Далекого Сходу. Ступив на японську землю як перший місіонер-європеєць і діяв там із великим успіхом у 1549–1551 роках. Безсумнівно, місіонерська діяльність Франциска Ксаверія в Японії надихнула новіція Хорхе Маріо Берґольйо старатися про виїзд до цієї країни. «На жаль, серйозні клопоти зі здоров’ям, які я мав за кілька років до того, стали підставою рішення, яким моє прохання про виїзд на місію відхилили», — згадував кардинал Берґольйо.
Хвороба легень
Про яку ж хворобу він згадував? То було дуже серйозне запалення легень, із надзвичайно тяжким і гострим перебігом захворювання. Лікарі діагностували його майже «в останній момент». Тому що довго не могли розпізнати, що не так із пацієнтом. Висока гарячка майже вбила його. Три дні він перебував між життям і смертю, і жоден із лікарів не був певен, чи вдасться його врятувати. Тоді Хорхе Маріо мав лише 21 рік і саме збирався вступати до семінарії. У нього виявили три кісти і вирішили робити операцію. Коли стан пацієнта вже стабілізувався, верхню частину правої легені йому вирізали (близько 30%). Потім Хорхе Маріо ще мусив лежати в лікарні підключеним до апаратури, щоби сироватка крові могла очистити плевру і рани після операції. Весь процес повернення до здоров’я супроводжувався сильними болями.
" Ключовим у нашому житті є розуміння хреста як зерна, з якого виростає воскресіння. Кожне зусилля, щоби знести біль, приносить лише частковий ефект, якщо не спирається на трансцендентність
— Це було важко витримати. Зізнаюся, що мене тоді трохи дратували візити знайомих, які казали: «Ну, все скоро минеться», або «Буде краще, як уже повернешся додому». Але одна людина сказала мені щось, що мало для мене величезне значення й дозволило погодитися з цією ситуацією. Ті слова стали для мене справжньою втіхою, — згадує нинішній Папа.
Тією людиною була сестра Долорес, черниця, яка колись готувала малого Хорхе до Першого Причастя. Вона сказала тільки два слова: «Наслідуєш Ісуса». «Я був їй за це дуже вдячний», — сказав кардинал Берґольйо.
— Коли сестра Долорес померла, він провів цілу ніч навколішках, молячись у каплиці при її труні. Пам’ятав про неї, хоча був уже єпископом і мав купу обов’язків, — згадує с. Марта із того ж Згромадження Дочок Божої Матері Милосердя. Їхні монастир розташований дослівно за кількадесят кроків від колишнього помешкання сім’ї Берґольйо у дільниці Флорес. Кардинал Берґольйо планував відправити для сестер Месу в їхній каплиці, як повернеться з конклаву…
— Він завжди регулярно нас провідував, навіть як став Примасом. Іще в лютому був у нас і пив чай з молоком. Ми домовилися на 17 квітня. Шкода, що він не зможе приїхати, — нарікає 78‑річна Ісабель.
— Це така скромна людина. Завжди приїздив до нас автобусом, а випивши чаю, сам після себе мив чашку, — додає с. Тереза.
Після хвороби легені Хорхе Берґольйо уже не так добре працюють, як раніше. Інколи він має труднощі з диханням, але навчився з цим жити.
— Цей досвід, у поєднанні зі словами с. Долорес, дав мені дуже багато. Бо саме по собі зношення болю це ще ніяка не цінність. Воно стає цінністю тільки у поєднанні з розумінням жертви Ісуса. Про це гарно пише французький літератор Жозеф Малег. Він наводить діалог агностика з віруючим. Агностик каже: для мене проблема, що Христос може не бути Богом; а віруючий відповідає: для мене було би проблемою, якби Бог не об’явився в Ісусі Христі, — тобто якби Бог не показав нам шляху. Ключовим у нашому житті є розуміння хреста як зерна, з якого виростає воскресіння. Кожне зусилля, щоби знести біль, приносить лише частковий ефект, якщо не спирається на трансцендентність, — пояснює Папа.
Лешек Сліва, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
