Цикл літніх християнських відпочинкових таборів, організованих Згромадженням Воплоченого Слова на Прикарпатті, завершився табором для чоловіків на тему «Покликання чоловіка — бути Добрим Пастирем».
Цьогорічний табір був дев’ятим із черги і став найбільш чисельним — 76 чоловіків-учасників на чолі з капеланами табору о. Софроном Зелінським, ВС та о. Йосафатом Бойком, ВС. Чотири дні, від 6 до 9 серпня, в урочищі Драгобрат стали гарним моментом для кожного учасника табору зробити іспит сумління — як вони виконують свої християнські обов’язки перед родиною, Церквою та Батьківщиною.
Кожний день розпочинався спільною фіззарядкою, за бажанням — ранковим купанням в озері. Відтак усі збиралися на ранкову молитву. Після сніданку йшли в гірські походи: одного дня на гору Близниця (1881 м), а другого дня на дальні озера — Герешаска (1577 м). Ідучи на гору Близниця, всі чоловіки молилися Хресну Дорогу, жертвували молитву і роздуми за свої сім’ї, дітей та онуків. На завершення молитви, на горі Жандарм, чоловіки приступили до святого Таїнства Сповіді, а потім узяли участь у Святій Літургії, приступивши до Святого Причастя. Літургія правилася біля підніжжя великого хреста, що його кілька років тому самі учасники табору виготовили, винесли на гору, молячись Хресну Дорогу, і вмонтували там.
Темою табору стали слова з Євангелія про Доброго Пастиря. Такими бо покликані бути не лише священики у своїх парафіях, але й усі чоловіки — кожен як Пастир для своєї родини, для колективу, яким керує чи який провадить, для держави, у якій має свою відповідальність. Отець Йосафат у своїх роздумах закликав замислитися над цими двома словами: «Добрий» і «Пастир» — і сказав: «Кожен чоловік-християнин має старатися бути добрим. А що таке доброта? Хто може бути добрим, крім самого Бога? Добрим може бути тільки той, хто черпає силу від Бога, який має повноту доброти, бо ж Він є Доброта. Бути “пастирем” означає брати на себе відповідальність, не боятися і не втікати від цього, а дбати, щоб добре виконувати свої обов’язки перед ближніми: родиною і колективом, у якому працюємо чи служимо».
Отець Софрон узяв для роздумів слова «вівці слухають Його (Пастиря) голосу» та роз’яснював цінність іспиту сумління, і як важливо слухати голос сумління, йти за ним і ніколи не діяти проти совісті, бо сумління — це голос Пастиря.
Вечірні молитви, пісні при ватрі, шашличок та інші страви, приготовані самими чоловіками на вогні, а головне — спілкування на різні християнські чи загальнокультурні теми: ось «родзинка» табору. Лікарі, викладачі й професори, підприємці та держслужбовці — це далеко не повний список професій учасників табору, в якому кожен міг поділитися своїм досвідом служіння родині, колективу на роботі чи державі. Учасники цьогоріч приїхали з Одеси, Києва, Вінниці, Львова, ну а більшість, звісно, з Прикарпаття.
Дякуємо Богові за можливість мати спільний християнський відпочинок і можливість проповідувати слово Боже для чоловіків високо у горах.
За матеріалами: Прес-центр Згромадження Воплоченого Слова
фінансово.
Щиро дякуємо!
