Папа Франциск може бути чуйним та відкритим, може робити записи в Твіттері, але він також дає усім зрозуміти, про що йому насправді йдеться.
78‑річний Понтифік, який мешкає неподалік АЗС у Ватикані, колись працював викидайлом у нічному клубі. Він носить біле вбрання, до якого зобов’язує його посада, однак відмовився від червоних черевиків, які носили його попередники. Він хоче спасати душі, але також прагне врятувати Землю. У свій перший тиждень «на роботі» він жартома благословив собаку; йому не дуже подобається, коли цілують його перстень; він має свій власний профіль у Твіттері.
Американці сьогодні готуються до приїзду папи Франциска; та ось основний факт про людину, яку вони називають «найкрутішим» — «the coolest» —лідером Римо‑Католицької Церкви усіх часів: він — людина «старого гарту». Він прокидається рівно о 4:30 ранку, проводить кілька годин у молитві перед Месою, не дивився телевізор протягом 25 років. Коли його запитали про геїв‑священиків, — він назвав боротьбу за ЛГБТ-рівність «новим гріхом проти Бога». Він каже, що диявол так само реальний, як Бог, і схвалює екзорцизми; в епоху, коли люди дедалі менше вірять у чудеса, він — «машина з виробництва святих».
Це загадка Франциска — першого Папи з Латинської Америки і людини, яка внесла порцію магічного реалізму у служіння Понтифіка. І, в той час як він готується до першого офіційного візиту до Сполучених Штатів після двох з половиною років свого революційного понтифікату, мабуть, лише одна річ про народженого в Аргентині Франциска є кришталево ясною: він «перевертає з ніг на голову» звичаї в одній із найстаріших інституцій світу.
Папа Франциск не бачив необхідності приїздити до Сполучених Штатів раніше, однак тепер він став перед лицем реальності: Католицька Церква у США це один із найбагатших, найяскравіших і найвпливовіших сегментів католицизму, хоча й становить тільки 8 % від католицького населення усього світу. Для Папи, який дав зрозуміти, що його увага спрямована на тих, хто не має влади та надзвичайних повноважень (мігрантів, літніх людей, наркоманів, ув’язнених) відвідини цієї наддержави можуть стати одним із найважливіших пунктів понтифікату. «Впливи США у світі — позитивні та негативні — ніколи не виходили з поля зору Апостольського Престолу. І цей Папа досить критичний стосовно міжнародної глобальної економіки», — вважає о. Брайан Гейр, професор Гарвардського інституту управління ім. Джона Ф. Кеннеді і головний радник кардинала Шона О’Меллі. «До вирішення найпріоритетніших проблем сьогодення — імміграції, бідності й турботи про довкілля — Папа Франциск має залучити саме американців. Він приходить, щоби сказати Церкві в Америці: ви подбаєте про це найкраще», — переконаний о. Брайан.
Але чи почують американці цей заклик? Остання енцикліка Святішого Отця, що кинула виклик нестримному прогресу, зустріла неприємні коментарі серед консервативних американських католиків, які глибоко невдоволені також іншими його закликами. Тим часом, більш ліберальні кола хочуть знати, чи за його співчутливою риторикою щодо розлучень і гомосексуалізму послідують конкретні зміни.
«Гадаю, він не буде занадто ексцентричним, — вважає отець Брайан Гейр. — Як уже говорилось: він не змінив слів, він змінив музику. Але й це не дрібниця!»
Інший Папа
Чоловік, який заледве покинув свою країну на краю Південної Америки і спочатку здавався нажаханим на саму думку про обрання Намісником св. Петра, Папа Франциск виявився світовим лідером від природи. Але він також став несподіванкою для тих кардиналів, хто вважав, що зводять на престол св. Петра когось обережного і поміркованого.
Кардинали «сподівалися, що він буде більш консервативним, але це було почасти тому, що він не говорив англійською, і багато єпископів з‑поза меж Латинської Америки не знали його так добре, як гадали, — вважає о. Томас Різ, старший аналітик «National Catholic Reporter». — У Буенос‑Айресі він відвідував будинки бідних людей та слухав їхні розповіді, і не побачив, як ринок або глобалізація їм допомагають».
Але зовсім не економічні заяви є тим, що дратує багатьох католиків — їх непокоїть відсутність акценту на основних положеннях навчання Церкви: діяльність на захист життя та підтримка традиційної сім’ї.
Чи не щодня з моменту свого обрання у березні 2013‑го Папа опиняється у центрі випусків новин через свої спонтанні зауваження та вчинки: він — перший Папа, хто цілував ноги ув’язнених жінок, що було сприйняте як статева регуляція стародавнього передвеликоднього обряду. Відповідаючи на запитання журналіста про перенаселеність і заборону Церквою штучного контролю народжуваності, він сказав, що католики не змушені розмножуватися, «як кролики». В інтерв’ю одному з часописів Понтифік сказав, що Церква «іноді замикає себе в дріб’язкових правилах». Ці слова багато хто зрозумів як відсутність зосередження на суворому дотриманні доктрини.
Отець Роберт Сіріко, відомий своїми традиціоналістськими поглядами, переконаний: у консерваторів «терпець незабаром урветься»; вони стурбовані тим, що його стиль дискусії дозволяє думати, ніби будь-яку тему можна винести на обговорення. Католицька аудиторія оточила отця Сіріко питаннями, пов’язаними з енциклікою про кліматичні зміни: їх турбує, чи зобов’язані вони прийняти її, навіть якщо не погоджуються з висловленими там позиціями. На що він відповів: влада Папи поширюється на надання моральних інструкцій, а не на вирішення наукових суперечок стосовно того, чи несе людство відповідальність за глобальне потепління.
Консерватори також стурбовані коментарями Папи Франциска, що дають змогу припускати його готовність до відставки, за прикладом попередника. Це дуже непокоїть церковних істориків, які віками не бачили сходження Папи з престолу. Вони переконані: зречення — як і всілякі імпровізації —надміру «пом’якшує» інститут папства. «Папа — це Отець, — каже о. Роберт Сіріко, — а отці не йдуть у відставку».
«Він більше, ніж будь-який інший Понтифік, є “Папою жестів”, проте я не впевнений, наскільки це свідомо», — так висловився архиєпископ Йозеф Курц, голова Конференції католицьких єпископів США.
Немає сумніву: Папа Франциск не хоче бути кимось, хто насаджує релігійну дисципліну; голосом совісті, незалежно від того, вірить людина в Бога чи ні. Натомість йому вдалося стати провідним захисником бідних у світі. Про це свідчить його перша поїздка поза межі Рима: Понтифік відвідав італійський острів Лампедуза, де зустрівся з африканськими мігрантами та виступив проти «глобалізації байдужості». Він став грізним дипломатом, втручаючись із Ватикану в усе: від ізраїльсько‑палестинського конфлікту до американсько‑кубинських відносин. Він використовує свою посаду для проповідницької діяльності, через яку вимагає від світових лідерів сформувати всесторонній міжнародний договір для боротьби зі зміною клімату.
Його терпеливий тон у таких питаннях, як гомосексуалізм, у поєднанні з жорсткими висловлюваннями про глобальне потепління і вільний ринок, викликали широке обговорення про роль Папи в ХХІ столітті, а також про майбутній напрямок однієї з найбільших світових релігій. В особі Папи Франциска Церква, яку він очолив у період глибокої кризи, так само як і весь світ, який дедалі менше слухає своїх релігійних лідерів, отримали набагато більше, ніж те, за що вони торгувалися.
«Починаючи революцію»
Для лібералів — католиків, та не тільки — Папа Франциск є своєрідною рушійною силою: днями у Римі, наприклад, імпровізований флеш-моб періодично зупиняє дорожній рух, пританцьовуючи та наспівуючи легку для запам’ятовування мелодію на його честь. Однак це не звичайні прихильники Папи: назва гурту — «Тhe Poppers» — перегукується зі сленговою назвою групи хімічних стимуляторів, адже флешмобівці переконані: послання Святішого Отця викликають «залежність». Деякі з 300 учасників акції регулярно ходять до церкви, інші — ні. Група відкрита для молодих і старих, чоловіків і жінок, вона включає в себе керівників компанії та композиторів, вони — італійці, росіяни, кубинці й американці; деякі з них навіть не католики — такий собі нетиповий фан‑клуб нетипового Папи. «Цей Папа робить Церкву відкритою, на що багато з нас чекали! Є шерег перешкод, які не можуть бути подолані одразу, але ми бачимо знаки того, що Франциск починає революцію у Римо-Католицькій Церкві», — вважає Франческо Грассо, 43‑річний італієць, маркетинговий керівник, який зрідка відвідує храм та приєднався до нового флеш-мобу в Римі у квітні минулого року.
Однак Папа Франциск категорично проти одностатевих шлюбів і засуджує трансґендерність як теорію, «що суперечить порядкові сотворіння»; він називає поширення цих соціальних трендів «ідеологічною колонізацією». Ліберали, які прагнуть змін у церковній політиці, сподіваються почути чітку позицію Понтифіка щодо актуальних суспільних питань: майбутнє місце католиків, які використовують засоби штучної контрацепції, які розлучаються і вступають у повторний шлюб за межами Церкви, які походять із середовища ЛГБТ; вони хочуть знати, чи аборти і контрацепція, які широко застосовуються американськими католиками — як і раніше, — будуть вважатися гріхом.
За своєю традицією, «просто», Франциск цьогоріч сказав, що іноді розлучення є «морально необхідними», адже шлюби можуть бути надзвичайно невдалими, і Церква повинна робити набагато більше для розлучених. Це ласий шматочок для католиків США.
Той, хто очищує дім
У ніч на 13 березня 2013 року о. Гільєрмо Карчер переступив поріг Сікстинської каплиці, аби привітати 266‑го Папу Римо-Католицької Церкви. Білий дим, що здіймався до неба, був знаком обрання нового Понтифіка, і Папський церемоніймейстер поспішав привітати кардинала Буенос-Айреса Хорхе Маріо Берґольйо, який став Вікарієм Христа. Обидва чоловіки були аргентинцями і зналися впродовж багатьох років, але тепер Берґольйо — Папа Франциск, шанований лідер мільярда католиків. Побачивши нового Понтифіка, о. Гільєрмо Карчер умить опустився на одне коліно, щоб поцілувати його Папський перстень. Папа Франциск дружньо підвів його і спонукав стояти з ним на рівних. «Ми просто стояли: він поцікавився, як почувається моя мама, — згадував потім о. Гільєрмо. — Папі Франциску не йдеться про церемонії; йому йдеться про місію. Гадаю, ми знали з самого початку, що цей чоловік буде “іншим”».
Можливо, ніде дотик Франциска не буде більш відчутним, ніж усередині історично відокремлених від світу стін Ватикану. Він стривожив чиновників, відцуравшись від щедрих папських апартаментів, обравши скромніше приміщення в Домі святої Марти — затишного місця для приїжджих священнослужителів, яке є похмурою пам’яткою архітектури 1990‑х на тлі ренесансової пишноти Ватикану. Але зміни, які настали потім, були набагато значнішими: Папа Франциск змінив Бенедикта XVI в той час, як Римська курія переживала болісну кризу: італійські ЗМІ розкрили корупцію та інтриги, зокрема шантаж і внутрішню боротьбу за владу. Франциск почав очищати свій дім: новий Папа продовжив зусилля Бенедикта XVI у справі нових прозорих правил для Ватиканського банку, а його 19 000 рахунків були ретельно вивчені. Після новин про те, що італійський монсеньйор начебто використовував свій банківський рахунок для незаконних операцій Понтифік звільнив двох банківських високопосадовців.
Реформи, звісно, зустрілися з певним спротивом — лунала критика правління Папи з боку консервативних членів ієрархії. Протистояння назріває також між консервативними і ліберальними священнослужителями з приводу можливих змін у церковній політиці, запланованих на наступний рік, і Франциск у цьому спорі матиме матиме останнє слово.
«Опозиція до Папи існує у Ватикані тому, що він критикує структуру влади курії, а є ті, хто вважає, що зроблені ним кроки применшують престиж папства як абсолютної влади», — переконаний Марко Політі, ватиканіст та автор книжки «Папа Франциск серед вовків».
«Але також є і опозиція до напрямку,в якому він веде Церкву, — вважає Політі. — Дехто переконаний, що на цей момент Церква не має керма. А також щодо питання розлучених і вдруге одружених католиків та інших актуальних тем Понтифік, можливо, зайшов надто далеко».
Золотий момент
Незалежно від власної внутрішньої боротьби, Ватикан і Церква США готові скористатися з неймовірної доброзичливості до Папи Франциска та інтересу до його персони — не тільки від невдоволених католиків, але й некатоликів. Цьогорічні опитування показують, що Франциск має надзвичайно високий рейтинг серед американців усіх штатів: багато хто назвав його своїм моральним авторитетом, зокрема Опра Вінфрі, журнал «Rolling Stone» і президент Обама. Американські церковні лідери визнають: це дає їм рідкісний шанс. Вони вірять, що поїздка покаже Папі багато позитивного про Сполучені Штати — країну, на яку він дивиться дуже насторожено, як на колиску капіталізму і нерівності доходів. Але це також жвавий духовний ринок, енергійний та плюралістичний, і американські церковні лідери говорять, що Папа Франциск, імовірно, знайде щось для себе.
Один із перших показників: тривалі чутки, що Папа Франциск приїде до Америки, яка використовує занадто багато пального, і їздитиме у крихітній «Kia», виявилися неправдою — він користуватиметься знаковим американським брендом «Jeep Wrangler».
Ентоні Файола, Мішель Бурстьє, The Washington Post
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
