Згадуючи вислів блаж. Павла VI, архиєпископ Томаш Пета з Астани (Казахстан) сказав у своєму виступі на Синоді єпископів, що там буває чутно сморід сатани. Ось як він прокоментував ці слова.
— Якщо в дискусії з’являються голоси, щоби вбачати якісь цінності у гомосексуалізмі або сприймати конкубінат як «етап у дозріванні до Таїнства Подружжя», то спалахує червоне світло. Не можна бути легковажним. Тим більше що ми живемо у світі великого замішання, коли йдеться про поняття подружжя, сім’ї та сексуальної моральності. Тому треба було реагувати. Подібно справи і з Причастям для розлучених, які живуть у нових зв’язках. Пропонувалося, аби їх допускати тільки у деяких випадках, тільки за виняткових обставин або тільки на Великдень. Однак як відчинити хвіртку тільки для одного випадку, то піде ціла лавина. Такі думки постали тому, що погано було зрозуміле прохання Папи, аби говорити відкрито і щиро. Якщо ми починаємо «говорити відкрито» супроти доктрині й Традиції Церкви (Традиції з великої літери, тобто того, що є переказом Божого Об’явлення), то червоне світло повинне запалати в наших сумліннях. А потім треба перейти до дій.
— Серед католиків може виникнути подив, вони навіть можуть бути шоковані: як це можливо, що поміж єпископів на Синоді з’являються думки, які підривають нашу віру?
— А коли сатана спокушував навіть у Горниці в Останню Вечерю? Він був там присутній, однак же святість Горниці незрівнянно більша, ніж святість згромадження в синодальній залі. І все ж таки він і там намагався діяти, і йому вдалося спокусити апостола. Отож нас не повинно дивувати, що до дискусій на Синоді вдираються не-Божі ідеї.
— Тобто Синод це духовна боротьба?
— Дві лінії були дуже видні. З одного боку, незвичайний захват і краса чудових висловів, сповнених турботи про подружжя і родину, а з другого боку — висловлювання, в яких було виправдовування, що ми не бажаємо змінювати доктрину, але ж то були висловлювання проти доктрини. Йдеться мені конкретно про ці три пункти, які я назвав (гомосексуалізм, конкубінати, Причастя для осіб у повторних зв’язках). У синодальній залі також є «центристи», тобто частина отців, які приглядаються. Цього «центру» — більшість, і він не завжди розпізнає небезпеку. Ну бо вони чують, що це тільки дискусія, що це прохання допомогти тим, хто страждає, бо не може приступити до Святого Причастя. Ця частина «центристів» тільки спостерігає. Трохи так, як на стадіоні, де 100 тисяч людей, вони дивляться, за когось уболівають, але результат вирішують 22 гравці.
— Що, на Вашу думку, має бути сказане на завершення Синоду?
— Найважливішим плодом Синоду буде повторення науки Христа і Церкви про подружжя. Неможливо вигадати нічого нового. Якщо ясно пригадаємо те, що Ісус через Церкву говорить про подружжя і сім’ю, незмінно, вже дві тисячі років, то дамо велику надію не тільки католикам, а й усьому світу. Бо не тільки віруючі очікують на плоди цього Синоду, але й цілий світ, свідомо чи підсвідомо. Вчення про сім’ю, зрештою, це і є Добра Новина. Треба показати її красу. Те, що Церква триває у вірності Ісусові.
о. Томаш Яклевіч, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
