Піст нерозривно пов’язаний із молитвою. Оскільки піст зцілює тіло, то молитва становить терапію людської душі.
Християнська практика посту — виняткова. Адже вона виникає з розуміння людини як особи, створеної за образом і подобою Бога. Суть посту добре передає церковнослов’янське поняття «подвиг», яке зазвичай перекладається як духовне змагання. Це відповідь людської особистості на лікувальну і рятівну дію Бога, який перший виходить людині назустріч. Через тимчасове повне утримання від їжі або обмеження її кількості людина може стати здатною більше зосередитися на Бозі.
Лікування тіла
Піст впливає на серце, душу й тіло як своєрідна терапія. Суворе його дотримання зобов’язує нас докладати зусилля, які бувають болісними, бо вимагають самопожертви. Тому слід молитися також і про те, щоб Бог спонукав нас зробити піст регулярною практикою нашого життя.
Добре відомо, що практика обмежування себе у їжі дуже позитивно впливає на стан людського тіла. З клінічних досліджень випливає, що вона допомагає лікувати багато тривалих захворювань, зокрема алергії, артрит, астму, цукровий діабет, хвороби серця і травного тракту. Внаслідок зменшення кількості їжі енергія, яку зазвичай організм використовує для її перетравлення, перенаправляється на імунну систему, від чого вона зміцнюється. Небезпечні для організму токсичні речовини, що накопичуються в жирових клітинах, вивільняються і виводяться з організму. Окрім того, «харчовий» піст може дати швидку, безпечну і тривалу втрату ваги, уможливлює очищення нирок, печінки, крові, як і покращення зору. Також він корисний у лікуванні деяких психічних захворювань, зокрема депресії. Стриманість від непотрібного споживання їжі зміцнює силу волі, сприяє свідомішому ухваленню рішень, а тим самим — подоланню страху, що може стати шансом для покращення взаємостосунків між людьми.
Піст не потрібний Богові; проте він потрібен людині. Завдяки ньому ми вчимося правильно ставитися до нашого тіла, через що краще розуміємо його потреби. Мета посту — це не тільки приборкання тіла, ба його терапевтичне відновлення. Позбавлення тіла на деякий час їжі не становить боротьби «проти» тіла: воно є боротьбою «за» тіло. Через аскетичну стриманість у споживанні їжі ми підтверджуємо матеріальність нашого тіла, але водночас стараємося цю матеріальність одухотворити.
Голод молитви
Піст допомагає людині в тілесний спосіб сповідувати віру у Бога, а отже, увійти з Ним в особисті стосунки. Більше того, піст «динамізує» нашу молитву. Якщо молитва це любовний діалог людини з Богом, то піст, пов’язаний із нею, дозволяє відчувати голод не тільки на фізіологічному рівні, але також зазнати голоду духовного, тобто голоду самого Бога, відчути палке прагнення Його присутності й любові. Завдяки благословенню Небесного Отця, внаслідок посту, до наших «обтяжених ненажерством, п’янством, і життєвими клопотами» сердець (пор. Лк 21, 34) повертається легкість — участь сердець дітей Божих. Піст відкриває духовні очі людського серця, завдяки чому людина легше розпізнає добро і зло, а також стає уважнішою до потреб інших.
Перевага любові
У традиції християнства існує переконання, що людина важливіша від правил посту. На доказ цього наводяться слова святого Павла про те, що їжа не наближає нас до Бога (див. 1 Кор 8, 8). Важлива не жорсткість зобов’язань щодо їжі, а ступінь нашого співчуття, а також наша реакція на страждання і злидні ближніх.
Піст без любові — це піст демонічний. «Яка користь із нашої стриманості?» — питав святий Василій Великий, — «якщо замість того, щоб їсти м’ясо, ми пожираємо нашого брата чи сестру жорстокими плітками?» Отже, піст означає не тільки жертву, не тільки місію, але передусім взаємну любов. Мета посту — ламання бар’єрів, щоб ми могли повною мірою розділити наше життя як із Богом, так і між собою. Пророк Ісая застерігав, щоб не постити «серед розбрату і суперечок, і серед лупцювання нахабним кулаком» (Iс 58, 4).
Стосунки з ближніми
Умову ефективності посту становить його безпосередній зв’язок із покращенням наших стосунків із ближніми. Адже тоді, коли ми вирішимо розірвати кайдани зла і неволі, випустити на волю пригноблених і всяке ярмо розірвати, а також будемо готові поділитися своїм хлібом з голодними, впустити вбогих блукачів у свій дім, одягнути нагих і пригорнути співвітчизників (див. Іс 58, 6‑7), — піст, який стосується потреб тіла, осягне своє терапевтичне і спасительне значення. Особливо в літургійному періоді Великого Посту Слово Боже нагадує християнам, що навернення людини, а отже, її лікування і спасіння, відбувається саме у спільноті.
З огляду на це, посту як терапевтичної реальності не можна зводити виключно до рівня індивідуальної аскетичної практики. Те, що діється з одним членом Церкви, має вплив на стан цілої спільноти. «Коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться» (1 Кор 12, 26). Через піст людина звільняється від егоїзму і жаги до володіння. Крім того, піст може бути жертвою, яка підсилює нашу заступницьку молитву за інших, а через це стає не тільки даром для Бога, але також даром стосовно наших сестер і братів.
Уже перші християни пов’язували молитву і піст із «даванням милостині». Це виникало з глибоких роздумів над Доброю Новиною. Адже з Євангелія однозначно виникає, що під час повторного приходу Господа у славі ми звітуватимемо Йому не зі своїм молитов і постів, але з конкретних і практичних учинків любові та милосердя щодо ближніх (див. Мт 25, 31‑46).
Духовне пробудження
Піст — це також ключ до глибшого духовного пробудження, що в молитві виражається зростанням прагнень прославляти Бога. Піст загострює наш духовний слух, за допомогою якого ми можемо розпізнавати волю Бога та ухвалювати відповідні рішення.
У Діяннях Апостолів читаємо про те, як пророки і вчителі почули голос Святого Духа стосовно подальшої місії Варнави і Савла тільки після того, як відправили богослужіння і постили (див. Діян 13, 1‑3). Через піст, пов’язаний з оплакуванням скоєних гріхів, людина, що вірує в Бога, досягає стану глибокого розкаяння (грецьке katanyksis). Вже за часів Старого Завіту Бог, за посередництвом пророка Йоїла, наказував Вибраному народу навернутися до Нього всім своїм серцем, «через піст і плач, і ридання» (Йоїл 2, 12).
Тому через піст і розкаяння серця набагато швидше настає навернення (грецьке metanoia), джерело якого становить слухання Божого Слова. Завдяки посту можна відчути новий «смак» у відкритті тайни власної людяності. Це не тільки відчуття легкості на фізіологічному рівні, але також поглиблена уважність і чуйність. Тоді глибше можна вникнути у слова Ісуса, який вимагає любові до самих себе (пор. Мт 22, 39).
Ставлення до навколишнього середовища
Відновлюючи, за допомогою посту, відповідне ставлення до свого тіла, ми також віднаходимо відповідне ставлення до цілого творіння. Внаслідок гріха людина почала ставитися до сотвореного світу егоцентрично. А через спасіння стала у Христі «буттям євхаристійним», тобто покликаним до радісної вдячності Богу за цілий всесвіт. У Євхаристії ми приносимо хліб і вино — дари, що символізують увесь світ, — які Бог із любов’ю перемінює у Тайну Зустрічі. На жаль, сучасній людині стає щоразу складніше зрозуміти знаки хліба і вина, адже хліб сприймається як один із багатьох продуктів харчування. Натомість сам факт його випікання, як і виготовлення вина, перестав бути знаком, що безпосередньо стосується Євхаристії, перетворившись просто на підставу комерційного суперництва.
Щоби наново поглянути на природу як на Дар Божий, необхідно повернутися до посту, тому що він вчить нас стихнути і споглядати великі діла Бога, а також правильно користуватися благами цього світу. Піст навчає дисципліни, яка не обмежує, а веде до більшої свободи. Він виражається в любові до всього створіння, за прикладом Творця, який сам є Любов (див. 1 Йн 4, 8).
Духовна боротьба
Зі сторінок Євангелія дізнаємося, що Апостоли не могли вигнати злого духа з хворої на епілепсію людини. Ісус пояснив їм, що цей вид демонів можна вигнати тільки молитвою і постом (пор. Мт 9, 14‑29). Чому, отже, піст, пов’язаний із молитвою, такий високоефективний?
Якщо ціла людина (тобто душею, що молиться, і тілом, що постить) звернеться до Бога з проханням про допомогу в боротьбі з демонами, то Бог вижене цих демонів, оскільки вони не матимуть у людині своєї опори. Бог, будучи найкращим Батьком, особливо піклується про безпеку тих своїх дітей, які доручають себе Йому, як у сфері свого духа, так і тіла.
Піст робить людину більш довірливою до Божого Провидіння. Християнин позбавляється своїх ідолів, щоб довірливо пригорнутися до Господа. Відчуваючи величезну Божу силу, яка проявляється в його людській слабкості (див. 2 Кор 2, 10), християнин стає по-справжньому покірним.
Більше того, піст корисний на шляху смирення і пробачення. Згідно з Книгою Левіт, він ототожнюється з приниженням душі (див. Лев 16, 29‑31). Навернений Савло, прийшовши до Дамаска, протягом трьох днів не їв і не пив (див. Діян 9, 9). У подальшому житті він так сильно зазнавав у собі немочі й приниження, що назвав себе найменшим з усіх Апостолів, богохульником, переслідувачем і наклепником, ба навіть недоношеним плодом (див. 1 Кор 15, 9; 1 Тим 1, 12; 1 Кор 15, 5‑8).
Павло перебував в екзистенційній істині про те, що, незважаючи на близькість із Христом, він продовжує залишатися грішником. Саме це усвідомлення свідчить про його смиренність. Демони найбільше бояться покори, тому що вона торкається Серця Бога і здобуває для людини Його милосердя і пробачення.
Крім того, піст зміцнює християнина в духовній боротьбі, допомагаючи йому осягнути зосередження на цілющому Божому Слові, яке, «немов двосічний меч» (Євр 4, 12), долає всілякі аргументи демонів, що з’являються в нашій свідомості у вигляді похітливих думок. Про важкість боротьби з демонами, свідчить сорокаденне змагання Ісуса з ними у пустелі, у пості й молитві (див. Лк 4, 1‑13). Підтверджує це св. Йоан Апостол, визнаючи, що Божий Син об’явився для того, щоб «знищити справи диявола» (1 Йн 3, 8). А якщо так, то можна сказати, що найважливішим завданням спасенної місії Христа було звільнення людини від пут зла та відновлення дару її первинної свободи.
Пресвята Діва Марія, в численних явленнях в усьому світі, не перестає заохочувати людей до того, щоб вони свої палкі молитви до Бога поєднували з практикою християнського посту.
Професор Кшиштоф Лєсьнєвскі, “Egzorcysta” 3(31) marzec 2015. s. 46-50
Переклад: Єлизавета Загаєвська, CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
