Франциск Скорина почав перекладати Біблію білоруською мовою ще у XVI столітті, однак попри це — парадоксальним чином — Білорусь на сьогодні залишається єдиною країною в Європі, де немає свого академічного, повного і затвердженого церковною владою, перекладу Святого Письма.
Група вчених-ентузіастів узялася за цю складну працю, розповіла ініціатор проекту Ірина Дубенецька. Робота над текстами, за її словами, розпочалася ще 2012 року; тоді ж було складено концепцію академічного наукового перекладу Біблії. Цей проект має дві робочі назви: одна — «Нова білоруська Біблія», а друга — «Скорина-ХХІ», як продовження давньої праці. Науковий переклад має багато завдань: це повинен бути послідовний переклад не тільки з оригінальних мов сучасною білоруською, а ще й найкраще з біблійних наукових коментованих джерел.
«Також це має бути переклад дуже хорошою білоруською мовою, з урахуванням літературних особливостей тексту — це зазвичай пропускається, наприклад, у псалмах, де ми не чуємо поезії, але ж вона там є, і саме вона інколи формує смисли. Біблія складається з текстів найрізноманітніших жанрів, її частини написані у геть різній стилістиці — і це теж має бути відображене в перекладі. Й дуже важливо, щоби це був колегіальний переклад: ми переконалися, що багато голів — краще. Десять чоловік спокійно перекладають у Пролозі в Євангелії від Йоана «Я негідний розв’язати ремінець Його сандалів», доки одна людина не помічає, що в оригінальному тексті — одна сандалія, а це вже відмінність».
Зараз у проекті задіяно близько 10 осіб: це гебраїсти, філологи-класики, богослови, біблісти — незалежно від своєї конфесійної приналежності, це насамперед висококваліфіковані фахівці у своїх галузях. Й усі перекладачі — білоруси різних країн світу: з Чехії, США, Великої Британії, Польщі, Австрії та різних міст Білорусі. Вони співпрацюють через скайп, і оскільки намагаються працювати якісно, робота йде повільно. За день онлайн-засідання може з’явитися усього кілька віршів підготовленого тексту.
Робота над Старим і Новим Завітом триває паралельно, зараз перекладаються книга Буття і Євангеліє від Йоана. Над перекладом Йоана зараз працює одна людина, а над книгою Буття — четверо.
— Наша мрія — 2017 року, на 500‑річчя білоруської Біблії вийти вже з певним підсумком, але наразі це важко уявити: з чим ми можемо вийти, якщо так повільно працюємо. Тим більше що цей проект — цілком благодійний, і як його видати, ми поки що теж не знаємо. Однак якщо друкуватимемо не повністю, а частинами, то видавати треба буде красиво, щоби це стало ще й явищем у світі книгодруку, щоб це було видання, яке хочеться взяти до рук. Адже ще одне завдання — це через хороший переклад Біблії привернути до неї увагу людей, дати поштовх для подальшого розвитку національної культури — те, що відбулося майже з усіма перекладами Біблії національними мовами.
Керівник проекту підкреслює, що цей аспект дуже важливий. Що ранні переклади, чи переклади епохи Реформації, — заради них літературну мову або творили взагалі, або формували й робили ключовими для національної ідентичності країни.
«У Білорусі цього процесу не відбулося, й ми не можемо сказати, що якби ми [Біблію] переклали, то було би щось інше; однак ми бачимо те, що бачимо. І, не переклавши основного тексту західної цивілізації, ми не можемо вважати себе частиною цієї цивілізації. Ми завжди будемо на узбіччі, маргіналами, доки не опануємо цей найголовніший текст — не опануємо його так, аби його глибоко засвоїла культура, щоб він увійшов у плоть, у капіляри цієї культури — те, що відбулося фактично в усіх країнах, що постали на підґрунті християнства», — вважає Ірина Дубенецька.
За матеріалами: Католік Гомель
фінансово.
Щиро дякуємо!
