Ми всі — на краю землі

«У той час призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти.»

Закохана людина має потребу розповідати про своє кохання. Тому Євангеліє, прийняте розумом і серцем, підганяє ділитися ним. Апостоли, переконані в цьому, пішли й проголошували Добру Новину «аж до краю землі». Їхня справа не була завершена, а «краї землі», у різному розумінні, все ще чекають на послання спасіння. Це зовсім не мусять бути далекі краї в географічному розумінні. Нині існують не тільки місця, до яких Слово Боже ще не дісталося, але й такі, до яких воно перестало доходити. Потреба місії стає палючою в сучасній Європі. Місця, чия історія тісно пов’язана з християнською культурою, здається, відтинаються від власних коренів. Це головна причина нинішніх криз. І не виключно моральних.

«Краї землі» це також цифровий континент — інтернет. Папа Бенедикт XVI повчав: «Також і в світі інтернету, завдяки якому на мільйонах моніторів можуть з’явитися мільярди образів по всьому світу, має бути видне обличчя Христа і чутним Його голос, бо там, де немає місця для Христа, немає його також і для людини».

Як і давним-давно тому, коли Господь Ісус покликував перших учнів, так і нині ми потребуємо проповідників Доброї Новини. У сьогоднішньому Євангелії читаємо: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива». Відважно прийняте покликання та здійснення посланництва дозволяють особисто пізнати й проголошувати іншим — повсюди й у прерізні способи — що «наблизилося до вас Царство Боже».

Переклад: СREDO
о. Януш Хила, Radio Głos