«В Ірландії місцева влада виявила невідоме донедавна масове поховання дітей на теориторії колишнього католицького притулку поблизу міста Туам, графство Голуей», — понеслося інтернет-світами з посиланням на «Guardian».
Новини в інтернеті розлітаються швидко, але мало хто звертає увагу, що ще три роки тому (влітку 2014‑го) засоби масової інформації, зокрема католицькі, повідомляли: на теориторії установи, яка існувала з 1925 по 1961 рік, помирали діти, й майже всі вони були поховані у загальних могилах. Про ці й аналогічні випадки преса писала.
Але все ще цікавіше: ця статистика смертності ніколи не була секретною, бо притулок отримував допомогу від держави й регулярно повідомляв про все місцевим властям.
Працюючи з документами у місцевому архіві, історик-краєзнавець Кетрін Корлес відрахувала кількість дітей, які померли від хвороб у притулку за 36 років — 796. Більшість із них померли у віці до 1 року.
Чим же займався католицький притулок? До нього по допомогу зверталися вагітні незаміжні жінки, які боялися засудження з боку батьків та оточення за дошлюбне дитя. Зазвичай вони там народжували і поверталися додому, а діти залишалися на догляд монахиням, які мірою змоги шукали малим нові сім’ї.
Чи відрізняється смертність у католицькому притулку в першій половині ХХ століття від загальної біди тодішньої Ірландії, яка щойно пережила війну за незалежність, а потім і громадянську війну?
Так, відрізнялася. Кожна третя незаконно народжена жива дитина в Ірландії тих часів помирала у перший рік життя, свідчить офіційний реєстр Registrar-General for Births, Deaths, and Marriages. Це приблизно ушестеро вищий показник смертності, ніж у «законних» дітей.
У 1936 році, наприклад, по всій Ірландії на 1000 народжень припадало 305 смертей немовлят, народжених поза шлюбом, і 66 смертей дітей, народжених у шлюбі.
У той-таки 1936 рік у католицькому притулку в Туамі перебувало близько 140 дітей. За той рік у притулку померло 46 дітей — найбільша цифра смертності з 1925 по 1942 роки.
Однак із самої справи випливає, що дитяча смертність у притулку навіть у такий аномальний за смертністю рік приблизно відповідає загальному середньому рівню смертності по країні.
Візьмемо 1947 рік, коли у притулку померло 52 дитини — це сумний «рекорд» за всю історію установи. Але в той рік у відносно невеликому будинку жило майже 270 дітей. Загалом виходить менше, ніж середній показник смертності незаконнонароджених дітей по Ірландії за цей рік (220 на 1000, статистика і графіки).
І це ще не враховуючи того факту, що притулок точно повідомляв державі про смерті вихованців, тоді як приватні особи й лікарі частенько ухилялися від занесення даних у реєстри, аби сховати жінок від «ганьби». Виходить, рівень смертності «незаконних» дітей у ті часи загалом був вищим, ніж у католицькому притулку.
А кинути «страшну новину» про 800 смертей — це ж так легко.
фінансово.
Щиро дякуємо!
