Що стоїть за надмірним прагненням «мати дітей»

Якщо подружжя за будь яку-ціну хоче дітей — це патологія з погляду психолога.

Це відхилення особистості, це вже і гріх, і пристрасть. Саме тому, що діти не є сенсом шлюбу і сенсом життя людини. Сенсом життя людини є вона сама, її безсмертна душа. На жаль, дуже часто подружжя хоче дітьми закрити «пролом» у своєму подружньому існуванні. Вони хочуть за рахунок народження дітей вирішити якусь свою проблему. А цього ніколи не можна робити. Якщо чоловік із жінкою не люблять одне одного, між ними немає миру, вони не можуть дружити, не вміють налагодити відносини — то народження дітей нічого їм не дасть, навпаки: може ускладнити, віддалити їх одне від одного. Коли народжується дитина, дружина повністю «перемикається» на дитину. Чоловік починає ревнувати. Виникає причина для ще одного конфлікту.

Взагалі діти — це не спосіб вирішення сімейних проблем. Дуже часто жінки йдуть на народження дітей поза шлюбом, аж до штучного запліднення, бо хочуть відбутися як матері. Це брехня і обман, тому що вони намагаються народженням дитини заповнити внутрішню порожнечу і неспроможність. Жінка реалізується як особистість не як мати, а як дружина. І тільки як дружина вона може реалізуватися як мати. Стати матір’ю, не ставши дружиною, — помилка. Цього не можна робити. І взагалі дитина — не іграшка, вона народжується не для нас.

Діти — не річ, яку «заводять», набувають, як машину, як котедж. Дітей не можна заводити, їх можна тільки зустріти. Народження своєї дитини — це зустріч із новою особистістю, а не відтворення собі подібного. Коли я бачу свою новонароджену доньку чи сина, то зустрічаюся з новою людиною. Вона схожа на мене, вона згодом заговорить, як я, вона зробить ті ж самі дурниці і гріхи. Але вона інша. Коли діти виростають і йдуть, подружжя нерідко вперше за 20-30 років зустрічаються віч-на-віч. І тут починається новий конфлікт.

Виявляється, що вони втратили любов одне до одного, пересварилися, нажили собі безліч усяких образ і проблем одне з одним. Але ж цей час — найчудовіший час шлюбу! Зріле подружжя повинно включати в себе і ніжність, і турботу, і дружбу, і аскезу, і духовну близькість. Це золота пора для подружжя. Тим більше що можуть вже й онуки з’явитися. А онуки — це зовсім інше. Онуки — це радість без відповідальності і без страху.

о.Андрій Лоргус, Домашня Церква