Інтерв’ю

«Я хотів би, щоб світ зрозумів: Україна потребує відновлення та надії», — Нунцій

Czytać po polsku

04 Грудня 2017, 18:55 2555 Віта Якубовська

 

Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті прокоментував для CREDO останні новини Католицької Церкви в Україні, розповів про перебіг акції «Папа для України», а також поділився планами на свята і розказав про різдвяні традиції.

 

— Ваше Високопреосвященство, Ви були присутні на братній зустрічі греко-католицьких та римо-католицьких єпископів. Які настанови Ви давали єпископам?

— На такі зустрічі я приїжджаю передовсім для того, щоб слухати і вчитися. Адже єпископи, безперечно, мають великий досвід і добре знають свою ситуацію. Була добра нагода, щоб обговорити тему молоді. Ця тема є основоположною для цілої Церкви та зокрема для Церкви в Україні. Ми також говорили про акцію «Папа для України». І я мав можливість пояснити єпископам, як розвиваються справи акції з новим Секретаріатом, який почав свою роботу після завершення праці Технічного комітету, що його очолював єпископ Ян Собіло. І в центрі наших турбот – встигнути своєчасно дати відповіді на потреби зими, тому що ця зима буде складною, особливо для переселенців. Власне тому Секретаріат мав завдання встигнути прийти з відповідями на потреби ще до початку зими. Технічний комітет мав час досліджувати запити, а Секретаріат має завдання швидко реагувати на надзвичайні ситуації та потреби. Таким був зміст зустрічі.

Тут важливою є також атмосфера спокою, братерства і ті рішення, які були прийняті спільно. Ось по цьому видно, що робота, яку разом роблять брати-католики, рухається у правильному напрямку.

— Чи задоволені Ви тим, як Церква в Україні включилася в акцію?

— Я маю зазначити, що католицькі спільноти і раніше дуже багато зробили, і продовжують робити зараз, і, я впевнений, будуть продовжувати робити вже після завершення акції «Папа для України». І малі парафіяльні групи, і такі організації, як Карітас та Карітас Спес – це величезна систематична робота та великі кошти. Натомість «Папа для України» — це надзвичайна акція і є такі питання, якими ця акція не займається – це питання відновлення країни і питання майбутнього. Акція робить маленькі заходи, які допомагали би людям відновлювати економічний стан, мати можливість розвиватися в Україні без необхідності кудись виїжджати. Католицька Церква завжди відрізнялася своєю харитативною діяльністю, навіть там, де вона у меншості.

— Ви неодноразово бували у так званій сірій зоні. Із ким найнадійніше працюється на проблемних територіях?

— Я насправді відвідував передовсім спільноти католиків та конкретні групи дітей, що перебувають у сірій зоні, у мене не було мети пошуку тих, із ким можна співпрацювати. Я був у Авдіївці одразу після бомбардувань, я був у Луганську та Донецьку для того, щоб зустрітися із нашими спільнотами з нагоди Різдва та Пасхи. Безперечно, це нагода зустріти багатьох людей. Те, що насправді вражає — це те, що не видно ніякого покращення. Навпаки, є певне забуття. Наче все, що відбувається, стало звичкою і навіть створюються перешкоди для надання допомоги, або створюються незліченні бюрократичні труднощі, щоб перешкодити дійти до людей. І це сумно, тому що найбільше від цього страждають літні люди та діти, які є найменш захищеними. А найбільше мене хвилює, що буде через років десять, коли виростуть ті діти, які сьогодні зазнають травм. І це насправді турбує і непокоїть, бо якщо скласти разом два феномени:  молодіжну міграцію та дитячі травми, то реалії не втішні. І я би хотів, щоб світ зрозумів, що Україна потребує відновлення та надії.

— У 2017 році Римо-Католицька Церква в Україні отримала двох молодих єпископів. Чи у 2018 році ми можемо сподіватися подібних новин? Можливо, будуть нові єпископи, нові дієцезії?

— Церква — це живий організм, який змінюється, і тому цілком імовірно, що зміни будуть. Структура РКЦ в Україні не є остаточна, так само, як і УГКЦ. Живий організм, котрий не розвивається — вмирає. Цей організм потребує душпастирів, які зможуть бути провідниками та зірками надії для людей в Україні.  Люди потребують проводу. Потребують тих, хто зможе їх заспокоїти та дозволить  відчути близькість Господа, зможе бути натхненником різних ініціатив. Нічого так не вбиває надію людей, як відсутність руху. І як через надзвичайні потреби, так і через природній розвиток, безперечно – якісь новини будуть.

— Як би Ви, Ваше Високопреосвященство, підсумували два роки праці в Україні?

— Підсумок цих двох років складний — у першу чергу через війну і також через усі розподіли, які ця війна провокує в Україні:  регіональні, релігійні, культурні. Але я зустрів тут дуже багато добрих людей. Таких  людей, які не можуть не збудувати краще життя і кращий світ. Вони отримали від Бога багато добрих дарів.

— Ви не сумуєте за домом, перебуваючи у такій непростій Україні?

— Відколи я розпочав свою роботу, мій дім це те місце, де я є. І це важливо, бо інакше з’являється комплекс валізки і людина тримає її напоготові, щоб переїхати кудись в інше місце. Таким чином людина не живе, а лише очікує, що почне жити колись. Тому я не прихильник валіз і не пакую речі. А якщо треба — то в останній момент.

— Ви розпочали своє служіння в Україні напередодні Різдва. У Вас уже склалися тут якісь традиції святкування?

— Моя традиція — їздити на Схід. Цього року також буду шукати спосіб поїхати. Папа воліє, щоб його представники були якомога ближче до тих людей, які страждають. А друга частина моїх Різдвяних обов’язків дуже приємна — це візити молоді до Нунціатури, щоб вітати з Різдвом та колядувати. Такого ще ніде не було і ця традиція мені дуже подобається. І це прекрасна нагода для спілкування у атмосфері поваги та тепла, це обмін думок, це можливість ставити молоді питання, відповідати на їхні. Приходять також і некатолики. Апостольська Нунціатура уподібнюється так трохи до залізничної станції, де кожен може зупинитися на деякий час, перед тим, як вирушить далі.

— Що б Ви хотіли побажати українцям напередодні Різдва та Нового року?

— Я хотів би побажати, щоб усі могли хоча б на мить забути про ті труднощі, які зараз переживають, та відчути радість Христа, Який поруч. Того Ісуса, який народжується у таких самих складних обставинах, що їх зараз переживають багато українців: далеко поза домом, у печері, під час подорожі і так само, як і вони, мусить шукати десь прихисток. Ісус перебуває у ситуації об’єктивних труднощів під час народження, але у День Його Народження ми не пригадуємо тих труднощів, ми пригадуємо те, що Бог із нами. І я всім бажаю відчувати саме це. Бо у час труднощів та страждань ми дуже потребуємо світла і тепла, щоб повернутися до надії. І так треба робити. Ця країна має величезний потенціал і мусить прийти той час, коли потенціал стане дійсністю і коли люди нарешті перестануть страждати і почнуть насолоджуватися життям у цій прекрасній країні!

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books