У неділю, 14 січня 2018 р., Папа Франциск відслужив Святу Месу в базиліці святого Петра у Ватикані, на яку особливе запрошення отримали спільноти мігрантів та біженці.
П’ятдесят країн були представлені під час цього Євхаристійного богослужіння, в якому взяли участь також коло 70 дипломатів, акредитованих при Святому Престолі та в Італії.
Серед 460 співслужителів були й душпастирі, які опікуються українськими громадами. Ватиканський прес-центр повідомив, що серед мігранських спільнот було поширено 9 тисяч вхідних квитків. Найчисленніше була представлена філіппінська громада, яка отримала близько 2000 запрошень. Серед представників української громади візантійського обряду було поширено 1200 квитків, 35 — серед українців латинського обряду. Численно були представлені також румунська громада та індійські спільноти латинського і сиро-малабарського обряду.
Представники мігрантів і біженців прочитали також намірення під час Молитви вірних. Одне з них, за бідних і потребуючих, пролунало українською мовою.
Мати сумніви й побоювання не є гріхом. Гріхом є дозволити, аби цей страх окреслював наші відповіді та обумовлював рішення, — сказав Папа у проповіді під час цієї Меси.
На початку проповіді він зазначив, що хотів відзначити цей день разом із мігрантами, біженцями та прохачами притулку, запросивши їх на це Євхаристійне богослужіння.
Темою біблійних читань під час цієї Святої Меси було Господнє покликання. В уривку з Книги Самуїла йшлося про те, що Господь кличе нас на ім’я, запрошуючи, за словами проповідника, «шанувати той факт, що всі ми були створені як унікальні й неповторні істоти, всі відрізняємося між собою та кожен має окреме завдання в історії світу». Натомість в уривку з Євангелія від Йоана двоє учнів, на своє запитання до Ісуса: «Де перебуваєш?», отримали відповідь: «Прийдіть і подивіться». Вона «відкриває на особисту зустріч, що включає відповідний час для того, аби прийняти, пізнати та визнати іншого».
Папа нагадав, що у своєму Посланні на цей день він писав: «Кожен чужинець, який стукає до наших дверей, є нагодою зустрічі з Ісусом Христом». Але, додав він, «для чужинця, мігранта, біженця та прохача притулку кожні двері на новій землі також є нагодою зустріти Ісуса». Отож Христове запрошення «Прийдіть і подивіться» сьогодні звернене до всіх: і до місцевих спільнот, і до новоприбульців.
«Це запрошення подолати наші страхи, щоб змогти вийти назустріч іншому, щоби його прийняти, пізнати й визнати, — сказав Святіший Отець. — Це запрошення, яке дає шанс стати ближнім для іншого, щоб побачити, де і як він живе. Для новоприбульців прийняти, пізнати та визнати у сьогоднішньому світі означає пізнавати й шанувати закони, культуру й традиції країн, які їх приймають. Це також означає зрозуміти їхні побоювання й тривоги за майбутнє. Для місцевих громад приймати, пізнавати й визнавати означає відкритися на багатство різноманітності без упереджень, збагнути потенціал та сподівання новоприбульців, як також їхні слабкі місця та страхи».
Далі Папа Франциск звернув увагу на те, що «справжня зустріч» не зупиняється на прийнятті, але зобов’язує до наступних кроків, про які йшлося в цьогорічному посланні: «захистити, підтримувати й інтегрувати». То чи зуміємо ми у «справжній зустрічі з ближнім» розпізнати Ісуса, який просить про прийняття, захист, підтримку й інтеграцію? Але саме така «справжня зустріч із Христом» є джерелом спасіння, яке слід звіщати всім, наслідуючи апостола Андрія, який поділився вісткою про зустріч з Месією зі своїм братом Симоном і привів його до Ісуса.
«Не є легко увійти в культуру іншого, поставити себе на місце настільки відмінних від нас, зрозуміти їхні думки й досвід. І тоді ми часто відмовляємося від зустрічі з іншими й зводимо стіни, аби захиститися. Місцеві громади іноді бояться того, що новоприбульці потурбують становлений порядок, “вкрадуть” щось із того, що будувалося з великим трудом. Також і новоприбульці мають страх: вони бояться порівняння, осуду, дискримінації, невдачі», — зауважив проповідник, додаючи:
«Ці побоювання є виправданими, вони ґрунтуються на сумнівах, повністю зрозумілих з людського погляду. Сумніватися й боятися — не гріх. Гріхом є дозволити, щоб ці страхи визначали наші відповіді, обумовлювали наші рішення, компрометували пошану й великодушність, живили ненависть та відкинення. Гріхом є відмовитися від зустрічі з іншим, з відмінним, із ближнім, що насправді є привілейованою нагодою зустрітися з Господом».
І з цієї зустрічі з Ісусом, як підсумував Папа, випливає «наша сьогоднішня молитва», яка є взаємною: «Мігранти й біженці моляться за місцеві громади, а місцеві спільноти моляться за новоприбульців та за давніх мігрантів».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
