Пізнього опівдня 7 грудня я закінчив зустріч у школі бізнесу, що діє при моєму виші. Потім вирішив ще трохи посидіти і відповідав на листи, оточений студентами-економістами, які в тій самій залі готували групові проекти.
Наша школа бізнесу, подібно до інших, які я мав нагоду відвідати, оснащена телевізорами, які безперервно передають найсвіжішу інформацію з біржі та розмови про бізнес. Так нібито це справжні бізнесмени проводять дні, відслідковуючи ці програми (а вони так роблять?). Працюючи, я не міг не помітити, що Джим Креймер, відома постать каналу CNBC, кричить на мене з телеекрану.
Зазвичай я не мав би проблеми з ігноруванням вереску пана Креймера, бо загалом мені від цього тільки нудно; поза тим, я не розуміюся на купівлі-продажу активів.
Однак тим разом я помітив обік обличчя Креймера значок біткойна. Подумав, що коли звичайна програма про фінанси порушує питання біткойна, то щось мало статися. І я мав рацію. Вартість біткойна якраз перевищила 17 тисяч доларів, ось-ось мала перевищити 18 тисяч, тим самим стаючи рекордним досягненням дня. Ну добре, зроблено. Я вписав нову адресу в кількох закладках свого браузера і вже за кілька хвилин у сервісі торгівлі криптовалютами додав до своєї шифрованої мережі близько однієї десятої частини свого річного доходу.
Це не те, що я би зробив за звичайних обставин. Ну і принаймні не те, що я би зробив ще кілька тижнів тому. В той час, коли я був активніший на криптосцені, я вирішив не нагромаджувати криптовалюту, аби оберігати свою журналістську незалежність. Проте останніми місяцями, коли біткойн та інші криптоактиви помножили свою вартість, ті маленькі кількості криптовалют, які я купив кілька років тому, щоби поекспериментувати, значно зросли у ціні, й тепер я мусив вирішувати, як їх зберігати.
Подібним чином справа розвивалась і в моїх друзів. Я почав гратися біткойном настільки давно, що тепер кілька знайомих прийшли до мене по раду. Я допоміг одній давній приятельці обміняти частину однієї валюти на іншу. Аби могти їй порадити краще, сам почав відслідковувати ринки і встановив собі у телефоні повідомлення про коливання цін. Разом із тією знайомою ми дійшли до згоди в одному питанні: це не було добре.
Ну, бо добре і недобре. Зовсім як яблуко в райському саду. Коли ми усвідомлюємо, що гра в обмін вигаданими грішми може бути більш оплачуваним способом заробляння на життя, ніж нормальна праця, — раптом входимо у володіння знанням, яке розвалює нашу світобудову.
Частина обіцянки, яку дає біткойн своєму господарю, — це те, що коли його використовувати, то фінансовий сектор стає «демократичніший». Діяльність, звичайним порядком зарезервована для банків і багатих людей (творення грошей, раннє інвестування, складні фінансові інструменти) раптом опиняється у доступі в кожного, хто здатний користуватися відповідною програмою. Старт-апові фірми заробляють мільйони доларів завдяки своїм «раннім валютним пропозиціям». У це включаються також і великі корпорації та національні банки.
Не лише фінанси зазнають демократизації (принаймні в цій вузькій темі, яка об’єднує користувачів технологічно просунутих, які легко адаптують технічні новинки). Бум на криптовалюти демократизує також процеси фінансових інституцій — процеси, через які забава у гроші починає поглинати щоразу більше нашого часу, уваги і майна. Значно більше, ніж інші форми продуктивності.
Коли я проходив ранні фази феномену біткойна, я бачив хакерів, мудрагелів та ідеалістів, які за одну ніч переображувалися у ревних валютних прихильників. То був якийсь вид освіти, тим кращий, що часто стосувався людей, які мешкали там, де стабільна, офіційна валюта полюбляла забувати, якими делікатними і залежними від суспільства та політики насправді є гроші. Чимало хто хотів ужити ці валюти з метою трансформацій. Вони вірили, що цей вид технології здатний виправити все, що було не так із фінансовим сектором, та вивільнити звіра нашого колективного розуму.
Зараз, коли криптовалюти пройшли еволюцію від потенційно революційних до насправді цінних — можливих для обміну на речі, які ти насправді здатний купити, — їхня цінність уже позбавлена того елементу мудрування та ідеалізму. Незабаром після революції криптовалют багато людей вирішили відтворити Волл Стріт до 1929 року — простір, вільний від перешкод (принаймні, доки влада не зорієнтується), який захищає споживача. Але виявляється, що в цьому світі легше швидко заробити кілька сотень «зелених», аніж запровадити якісь зміни.
Я намагаюся слідкувати, хто що робить зі своїми валютами. Дехто з криптобагатіїв фінансують зі своїх доходів омріяні старт-апи. Я знаю одну давню шанувальницю біткойна, яка свої прибутки використовувала на те, щоб могти присвятити свій час і вміння програмувати для місцевої неурядової організації. Коли я недавно зустрів у Нью-Йорку хакера-троля, відомого як weev, він мені сказав, що тепер «живе за свої біткойни». Він міг радуватися своїй фінансовій свободі й виконувати функції веб-майстра у Daily Stormer — інтернет-сторінці про вищість білої раси…
Як у попередніх втіленнях фінансового сектора, так і в цьому разі за вартістю валюти стоїть певний реальний внесок. Технічне досягнення, яким є біткойн, має соціальну цінність точно так само, як зусилля, що вкладаються у творення цілої гами проектів, почавши від Coinbase аж по district0x — які роблять так, що технологія стає щоразу легша для використання і більш корисна. Проект Moeda, що стартував у Бразилії, дає великі обітниці, що криптовалюта принесе найбіднішим просте, вимірюване фінансове включення у суспільство. Засновники ініціативи здобули 20 мільйонів доларів на своїй валютній пропозиції.
Обіцянка, що міститься у цьому виді грошей — а насправді то в новій суспільній технології — там надалі наявна, як на початку і протягом усього їх існування. Але пан Креймер кричав не про це. Нас, втягнутих у цей валютний бум, такий досвід навчає чогось нового, навіть якщо ми до кінця не знаємо, чого саме. Натомість можемо бути певні, що стара утопія померла. Перед нами стоїть дерево пізнання, на якому є зарівно і добро, і зло, і нас може спіткати те і друге.
Мій друг, молодий пастор, був одним із тих, хто довідався про біткойни багато років тому, і тепер плює собі в бороду, що в ті роки не купив собі хоч трохи криптовалюти. Але з того періоду в нього також залишилися спогади, які допомагають йому остигнути в почуттях. Сталося якраз так, що перший похорон, який він мав відправити після свого призначення, був похороном хлопця, якого вбив інший підліток, саме через біткойни. Невідомо, що точно сталося, але причина смерті була саме ця.
Для того пастора, для тих хлопчаків, і напевно для багатьох із нас це точно кінець історії. Це вже не омріяний рай, що очевидно. Яблуко вже надкушене.
Натан Шнайдер
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
