Екзорцизми це сакраменталії, в яких міццю Ісуса людину звільняють від панування злого духа.
Екзорцист повинен бути впевнений в одержимості конкретної людини та, мірою змоги, повинен отримати згоду одержимого, перш ніж братися до обрядів. У рамках розпізнання проблеми він має провести діагностичну співбесіду і консультуватися з фахівцями в галузі духовності, медицини та психіатрії.
Екзорцизми і місія Церкви
Церква продовжує на землі місію Ісуса. Євангеліє наводить багато прикладів того, як Він виганяв злих духів. Від Спасителя Церква перейняла також і владу над злими духами (пор. Мк 16,17).
Одна з форм безпосередньої боротьби зі втіленим злом — урочисті екзорцизми над одержимими людьми. Першою літургійною книгою, що упорядкувала та привела до спільного зразка обряди екзорцизму в Західній Церкві, був Римський ритуал, виданий 1614 року папою Павлом V на виконання рішень Тридентського Собору. Цю книгу використовували аж до виходу реформованого видання (1999), яке підписав Йоан Павло ІІ.
Хто може екзорцизмувати?
У Римському ритуалі навіть існували (до часу змін після Другого Ватиканського Собору) нижчі свячення езкорцистату. Вони залишились тільки в деяких нечисленних спільнотах, пов’язаних із надзвичайною формою римського ритуалу. Кодекс Канонічног Права від 1917 року підтвердив практику, що екзорцизми за урочистим ритуалом може звершувати тільки єпископ і визначені ним пресвітери. Цей принцип підтримується в сучасному Кодексі канонічного права та пізніших постановах у цьому питанні.
Екзорцист може виконувати цей обряд тільки на території своєї дієцезії. Священик, який служить екзорцизмом, має відзначатися побожністю, знаннями, второпністю і чистотою життя (ККП 1172 §2). Він також повинен бути відповідно підготовлений (теологічні знання, належний рівень знань у галузі медицини, психіатрії та психології), обережний і розсудливий. Повинен бути людиною молитви і практикувати піст.
Спроба відправити екзорцизм без уповноваження від єпископа — не тільки суперечить церковному праву, але і є гріхом.
Коли можна екзорцизмувати?
Екзорцист мусить мати моральну впевненість в одержимості конкретної людини та повинен, мірою змоги, отримати згоду одержимого, перш ніж розпочне обряд. У рамках розпізнання проблеми він спершу має провести діагностичну розмову та проконсультуватися з фахівцями у галузі духовності, медицини і психіатрії.
Прояви, які є вказівками одержимості:
– говоріння невідомою мовою або її розуміння;
– знання справ, про які ця людина не мала би права знати;
– надприродна фізична сила;
– неприязнь до Бога, святих, Церкви, освячених предметів тощо.
Де можна екзорцизмувати?
Екзорцизмів не дозволено відправляти публічно. Відповідним простором буде зарезервована для цього ритуалу каплиця або інше відповідне місце, в якому є хрест і образ Матері Божої.
Слід подбати, аби в цьому місці екзорцизмована людина не могла зазнати жодної кривди, а також аби під час маніфестації злого духа не сталося профанації святого місця.
Як відбувається екзорцизм?
Екзорцизми належить проводити так, аби вони виражали віру Церкви і не викликали асоціацій з магією та забобонами. Екзорцист не може заохочувати перервати медичне лікування ані братися за щось, що виходить поза межі його компетенції.
Під час екзорцизму читаються відповідні молитви з Римського ритуалу: Літанія до всіх святих, псалми, антифони, фрагменти Святого Письма, Символ віри, зречення сатани і віднова хрестильного визнання віри, благальні молитви і формула, що наказує злому духові в ім’я Ісуса покинути тіло одержимого, подяка, благословення. Окрім цих молитов, в обряді є жести, знані з катехуменату або хрещення до соборної реформи: знак хреста, дихання, накладання рук, покроплення водою. Не передбачено жодних форм діалогу зі злим духом.
Екзорциста мають супроводжувати відповідно підготовлені особи, які підтримують його молитвою. Це служить також безпеці та униканню звинувачень. Усі учасники зобов’язані дотримуватися таємниці.
Після екзорцизмів звільнена від злого духа людина повинна взяти участь у євангелізаційних реколекціях. Організація публічних молитов про захист від впливу злого духа вимагає знання та згоди з боку єпископа. Якщо під час таких молитовних зустрічей хтось поводиться тривожним чином або проявляє можливість поневолення, не слід публічно молитися над цією особою, але безпечно вивести її та надати допомогу у відповідному місці.
Переклад CREDO за: КАІ, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
