«На ісламській землі я стараюся не впадати в око. Не ношу сутану ані хреста, ніколи. Колоратку надягаю, коли йду до храму чи зустрічаюся з християнами. Серед мусульман треба забути про себе, іслам нас не зносить».
Отець Павло-Ілля Шекнум узяв 19 березня 2018 року участь у «Ночі свідків», яку провела в Римі організація «Допомога Церкві в потребі». Він походить з мусульманської алжирської сім’ї, навернувся на християнство і став священиком. Каже, що чимало мусульман навертаються на християнство, попри невпинні перешкоди.
— Ви зробили великий крок, навертаючись на християнство. Це відбулося не без труднощів. Чи ви — окремий випадок?
— Ні, в мусульманському Алжирі багато мусульман стають християнами, подібно як у Франції. В Алжирі в середньому від 1990‑х років їх уже налічуються десятки тисяч, головно у моєму рідному регіоні, який називається Кабілія. Це зокрема лютерани, дуже активні в євангелізації, але деякі з навернених стали католиками. Я сам пізнав Христа завдяки ним у 1999 році й став католиком у 2005‑му.
— Чи пов’язане навернення з великим ризиком для тих, хто хоче покинути іслам?
— Конвертитів і надалі сприймають зле, навіть переслідують. Їх марґіналізують навіть власні сім’ї та близькі. Іслам прирікає до кари смерті за відступництво, але інколи мусульмани замість смерті застосовують до апостатів «карантин» — виганяючи їх із місць проживання.
Чимало тих, хто навернувся, опиняються на вулиці. Якщо йдеться про мене, то я мав щастя — у мене дуже відкритий батько, який прийняв мій вибір. Але я насправді виняток. Чимало навернених приховують від своїх сімей факт переходу на християнство.
— Як живеться в Алжирі?
— На ісламській землі я стараюся не впадати в очі. Не ношу сутани ані хреста, ніколи. Не виділяюся жодним знаком. Колоратку надягаю, як іду до храму або коли зустрічаюся з християнами. Стараюся залишитись непоміченим, подібно як інші навернені. Серед мусульман мусиш забути про себе, іслам нас не терпить. Ми переживаємо нашу віру потай.
— Ви зустрічаєтеся з наверненими в Алжирі?
— 2006 року алжирський парламент ухвалив закон, який регулює справи немусульманських вірувань. Він насправді служить тому, щоби стримувати євангелізацію і навернення. Цей закон передбачає 5 років в’язниці й дуже високі штрафи для людини, яка має християнську літературу, намагається навернути мусульманина, критикує іслам або Магомета. Це ускладнює нам спокійне життя і євангелізацію на вулицях.
У підсумку, ми задоволені, коли люди самі приходять до церкви і ми можемо їм допомагати. Довго тривають приготування когось до хрещення, бо чимало часу забирає розпізнання, чи йдеться про істинне навернення, та оцінка ступеню залученості.
— Якою є фундаментальна відмінність поміж Церквою та ісламом, що схилила Вас до зміни релігії?
— Підстава існування ісламу — антитринітарна, а отже, у цьому розумінні антихристинська. Мусульмани не визнають Втілення і вважають, що виправляють помилки християнства. Моляться п’ять разів на день і зокрема мають молитву про засудження юдеїв та християн.
Послідовників Христа вони вважають «заблукалими», а юдеїв — засудженими. Деякі сури закликають воювати з ними — за те, що вони фальшують свої писання, убили пророків або не визнають Магомета. Джихадисти нічого не вигадують, цей тероризм записаний у Корані.
— Як вас надихають і ким для вас є недавно беатифіковані мученики?
— Як для колишнього мусульманина, вони для мене становлять приклад. У моєму маленькому місті в Кабілії вбили чотирьох білих священиків. Коли я прочитав про це у пресі, то подумав, що вони більше є жертвами тероризму. Я не був на їхньому похороні, але в ньому взяла участь величезна кількість людей, що були занепокоєні їхньою смертю.
Але то не була несподіванка. Терористи веліли всім християнам покинути Алжир, а ті, хто не послухався, були приречені.
Артур Ерлен, Aleteia
AFP PHOTO / MOHAMED EL-SHAHED
фінансово.
Щиро дякуємо!
