«На людину людина плекає гнів — а сама вилікування в Господа шукає?» (Сирах 28,3).
Рішення та воля протистояти перешкодам, які постають на нашому шляху до зцілення, часто є показником справжнього бажання видужати. Це стосується як тих, хто хворіє, так і тих, хто молиться за них, пише ДивенСвіт.
Ось деякі перешкоди з якими іноді доводиться стикатися:
1.Відсутність віри та недовіра (Мт 13,58; 17,17)
Подібно як віра сіється в наші серця через Слово Боже, так невірство засівається в наші серця — сатаною. Невірство постає з непокори та відсутності довіри до Бога.
Також є помилкою вважати божественне зцілення та чудо чимсь дуже рідкісним, яке ніколи не могло б статися з нами особисто.
2.Невисповіданий гріх (Пс 31,10; 32,5)
Гріх це те, що викликає багато захворювань, як у випадку з паралітиком у Матея 9, 1-8, де Ісус спочатку звернувся до проблеми гріха, а потім до хвороби. Так само у чоловіка біля Овечої купелі (див. Йн 5, 12-18), який страждав тридцять вісім років, хвороба також мала корені в проблемі гріха.
Отож якщо ми закриті перед засудженням гріха, що дає нам Святий Дух, та чинимо опір тому, щоб Він йому протистояв, як результат — ми закриті для Його цілющої сили.
3.Ненависть, гнів та образа (пор. Йов 5,2; 18,4)
Ці почуття не тільки можуть спровокувати хворобу, але якщо ми їх ще підсилюємо, то вони стають перешкодою до видужання. Коли ми хворіємо, то можемо бути ображені на тих, хто здоровий: можемо ображатися на самих себе, на наших батьків та на Бога (у разі вродженої хвороби чи інвалідності). Образа заразна і виключає Бога з цих ситуацій, тому що Він не може втрутитися і зцілити нас, бо якби так зробив, то здавалося б, що Він виправдовує нашу позицію жертви.
Якщо ми розгнівані на Бога, то треба покаятися і просити прощення. Якщо ми образилися на когось, бо хтось нас зранив, — ми повинні пробачити і розкаюватися за наше ставлення до нього, навіть якщо це може бути нелегким (шукаймо завжди першими зробити крок назустріч).
Іноді протистояння образі й жалю буде само по собі достатньо для видужання (пор. Лк 6,37); в інших випадках, після усунення перешкод, необхідна буде молитва про зцілення.
Важливо нагадати, що прощення ґрунтується не на нашій душевній схильності пробачити, але на нашому рішенні простити, навіть якщо цього не хочеться робити. В той час, як вирішимо пробачити і прийняти прощення, ми полюбимо самих себе та інших — аби лиш не виставляти умов («я пробачу, але…» чи «я тобі прощаю, якщо…»).
Крім того, прощення, за необхідності, має бути необмеженим (див. Мт 18, 21-22). Сам Ісус наполегливо закликає нас любити тих, хто ненавидить нас і робить нам зло (див. Лк 6, 32-36).
Заради гарного прикладу про прощення прочитай в Луки 15, 11-32.
4.Внутрішні рани
Коли фізична хвороба є наслідком емоційних проблем, внутрішнє зцілення зазвичай необхідне як передумова для зцілення фізичного.
5.Молитва, яка сформульована погано і/або недостатньо чітко
Навіть якщо Бог чудово знає наші проблеми та наші хвороби, Він просить нас молитися в спосіб конкретний і детальний про те, що нас насправді мучить (див. Лк 18, 40-43).
6.Хибні ставлення
Вони можуть перешкоджати вірі та перешкодити нашому зціленню:
а) заздрість (див. Як 3,16), яку апостол Яків представив як диявольську і яка є причиною безладу і зла;
б) невміння прощати. Таке невміння пов’язане з відкриттям нашого життя до влади сатани (пор. 2Кор. 2,10-11), тоді як прощення Ісус пов’язує з вірою (пор. Лк 17,3-6).
7.Окультні зцілення та схильність до окультизму
Використання таких засобів для зцілення часто змінює проблему з рівня фізичного на духовний та психічний. Причетність до окультизму має бути спершу знищена через молитви звільнення.
8.Жаль до себе, пригнічення (Сирах 38,9)
Іноді (навіть якщо це несвідомо) ми продовжуємо перебувати в хворобі, яку сприймаємо як хронічну, замість того щоб шукати, як позбутися тяготи, пов’язаної з нею (механізм самозахисту).
9.Життя без розпізнавання
Можуть бути деякі аспекти нашого життя, неприємні Богу, які належать до темних сил гріха.
Увесь наш християнський шлях має складатися з постійного розпізнавання.
фінансово.
Щиро дякуємо!
