Інтерв’ю

Чим небезпечна лінь

12 Квітня 2019, 12:42 717

«Встаю вранці й попереду в мене енергозатратні справи. Організм мені тоді каже, що краще полежати й заощадити енергію. Загалом то він має рацію», — каже о.Ґжеґож Стшельчик.

З отцем Ґжеґожем розмовляє Міхал Левандовський — публіцист, журналіст порталу DEON.

 

— Чому лінощі зараховані до списку головних гріхів?

— Бо лінощі провадять до нероблення чогось. А нероблення чогось може провадити до великої кривди. Тому лінь — небезпечна.

— А що вона таке, власне кажучи?

— Це перехід від почуття до дії під його впливом. Так як і гнів. Я встаю вранці й мені нічого не хочеться.

— А звідки береться почуття, що мені нічого не хочеться?

— З того, що організм еволюційно націлений на заощаджування енергії. Це повністю той самий еволюційний механізм, який велить нам нагромаджувати запаси. Я встаю вранці й знаю, що переді мною речі, на які треба витрачати енергію. І організм мені тоді каже, що краще буде полежати й заощадити енергію. І загалом то він має рацію. Якби я був голодний, організм казав би мені йти шукати поживи. Загалом беручи, природний механізм прив’язує нас між холодильником та ліжком (сміється).

— Є дні, коли інакше не вийде!

— Ну бо цього вистачить, і все. Люди переймаються долею тварин, замкнених у тісних клітках зоопарків — і слушно; але коли я дивлюся на те, скільки маю метрів від ліжка до холодильника, то там метраж не раз навіть менший…

— Коли лінь стає небезпечною?

— Холодильник сам собою не заповниться (хоча, може, незабаром і це буде можливе). Лінощі лежать на протилежному полюсі від передбачливості. Коли людина наїджена, їй нічого не хочеться робити. Як вона цьому піддасться, то не буде спроможна забезпечити собі їжу на «через два місяці». Бо мусить виорати й посіяти… Сьогодні ми цього так не відчуваємо, але коли люди безпосередньо залежали від того, що їм давала земля, це було очевидне. Як я буду лінивий, то помру з голоду — я сам або мої діти. Станеться велике зло. Оце цей механізм.

— Ми сьогодні маємо механізми, які вберігають нас від лінощів…

— Так, але до певної міри. Як будемо лінуватися, то нас виженуть із роботи.

— Тоді знайдеш іншу роботу!

— І не помреш із голоду. Бо в нас є суспільні механізми, які навіть лінтюхів тримають при житті. Ось тільки це паразитизм — закамуфльована форма крадіжки. Тому що це буде спрацьовувати, доки кількість лінтюхів не досягне критичного значення. Тоді буде катастрофа глобального масштабу.

— Яка стратегія виходу з ліні?

— Є два шляхи. Праця над волею і праця над мотивацією. Еволюційно ми стадні, тому коли маємо щось зробити для когось, то не раз робимо це охочіше, ніж для себе. Однак це ускладнює життя, бо в сьогоднішніх корпораціях ми не бачимо того когось, для кого робимо цю конкретну річ. Гарна праця — це швець.

— Священик із цього погляду це теж файна праця!

— Так, але тут з’являється проблема надміру інтимності. Швець коли має жінку, то тільки з нею має інтимні стосунки. Священик входить у стосунки, в яких люди дуже глибоко відкриваються, і набагато частіше. Він входить у ці стосунки на якусь хвилину — і виходить із них. Це складно.

— То поговорімо ще про волю.

— Її можна зміцнювати аскезою. Проблема лиш у тім, що як комусь чогось дуже сильно не хочеться, то тим більше йому не захочеться аскези.

— А що тоді, коли мені зовсім нічого не хочеться робити?

— Варто перевірити, чи це не депресія, яку вже треба лікувати. Якщо ні, то треба пошувати щось таке, що допоможе цю неміч подолати. Мені йдеться про прищеплення мотивації, за яку можна вхопитися. Є також інші мотиваційні трюки за принципом «як зроблю зараз, то не муситиму потім». Інколи це спрацьовує.

— Або ж коли почну, то потім захочеться. Найгірші — кілька перших хвилин.

— Так. Але ще дуже помічною є звичайна гігієна, тобто регулярний відпочинок, планування праця так, щоб вона не була надмірно обтяжливою… Тоді емоційний опір перед обов’язками меншає. До цього додається те, якими людьми ми себе оточуємо, чи проводимо з ними достатньо багато доброго часу. Це дуже потрібне.

— То як відпочивати добре?

— Послухати свій організм. Кожний з нас має інше тіло, з іншими хворобами, іншого віку. Треба його слухати й до нього допасуватися. Воно має свої потреби. З цього випливає, наприклад, скільки я маю спати й в яку пору. Як їсти, щоб не бути обважнілим, але наїдженим. Коли ми це осягнемо, то в нас краще функціонуватиме також і те, що ми називаємо духовною сферою. Вона корениться в нашому мозку. Як усьому тілу добре, то й мозкові добре.

Переклад CREDO за: DEON

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

гріх лінощі

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: