Інтерв’ю

Єпископ Віталій Кривицький про незалежність людини і країни

22 Серпня 2019, 11:48 547 Віта Якубовська

Напередодні Дня Незалежності України CREDO запитує в єпископа Віталія Кривицького, Голови Комісії у справах відносин між Церквою та державою при Конференції єпископів РКЦ, що означає незалежність, як її розуміти, берегти та розвивати, про зовнішні та внутрішні загрози для нашої держави, громадянську позицію та здобування Царства Божого.

— День Незалежності України має бути особливим днем для кожного громадянина. А щоб так було, треба бути свідомим того, що означає незалежність. Якби ви сформулювали визначення незалежності?

— Незалежність — це безперечно свобода від деструктивних проявів, які заважають нашому життю. Якщо йдеться про життя конкретної людини, то розуміємо, що йдеться про її волю, свободу слова, матеріальний фактор, здоров’я і так далі. Коли ми говоримо про державу, то це відсутність тиску з боку іншої держави, коли уряд сам може приймати рішення, коли усі державотворчі процеси зосереджені у столиці держави і служать її розвитку. Але незалежність — це також і внутрішня свобода суспільства, його громадян – це свобода від корупції, від економічних потрясінь, фінансових проблем. Це свобода приймати рішення на користь розвитку держави і руху в напрямку політичної та економічної стабільності.

— Наша незалежність уже пять років перебуває під прямою загрозою. У зв’язку із цим є теж небезпека призвичаїтися до того, що «десь там» йде війна і почати вважати, що нас вона не стосується, або навпаки – посипати голови попелом і звинувачувати всіх, що їхнє життя триває, у той час, коли… Як зберігати баланс і на чому його базувати?

— День Незалежності — це хороший привід для того, щоб зрозуміти, що ми всі є частинами одного організму, ми — члени одного тіла, яким є держава. Господь довірив нам цю державу, ми народилися саме у цій країні, саме у цей час і маємо певні обов’язки, які з цього виникають. Дисбаланс в організмі відбувається тоді, коли голова не думає, що їсти або пити, а потім страждає шлунок чи інші органи. Подібно в державі, якщо кожен регіон буде тяжіти до чогось свого, тоді важко буде досягнути стану здорового духу нації, стану єдності та цілісності країни. Ми п’ять років у стані війни. Це не виняткова ситуація. У світі є інші держави, які перебувають у стані затяжної війни. Це складний процес, який в людей присипляє чуйність, вразливість, присипляє національний запал, патріотизм. І тоді, незалежно від того, чи хтось на передовій, чи у глибокому тилу, люди перестають усвідомлювати сенс і значення того, що відбувається. Саме тому, станом на сьогодні, ми потребуємо прокинутися і по-новому подивитися на все, що відбувається на Сході України і молитися про настання миру, а тоді Бог підкаже кожній людині, що саме вона може зробити, щоби щось змінилося. Нам треба спитати у Господа: «А що я можу зробити у цій конкретній ситуації, що я маю робити?» Це нагода придивитися чи усі ці взаємні звинувачення не спрямовані на те, щоб відвернути увагу від речей, які відбуваються буквально у нас перед носом і є не менш важливими: корупція, трудова еміграція, які руйнують нашу країну на рівні з бойовими діями. Мені здається, що побачити і розпізнати і цих інших, внутрішніх, ворогів нашої незалежності теж дуже важливо.

— У звязку з цим не можу не зауважити, що середньостатистичні громадяни буквально впевнені у тому, що їм винна влада і держава, а самі вони на ніщо впливу не мають, змінити нічого не можуть, тому нарікають і чекають на чудо. Що би ви, владико, порадили таким нашим громадянам?

— Багато хто чув слова президента з його інавгураційної промови про те, що всі ми президенти. Я не буду їх коментувати, але хотів би зосередитися на сенсі, який, маю надію, президент хотів до нас донести. (Добре знаємо, що на двох українців три гетьмани, отже ідея, що кожний із нас президент не така і вдала.) Кожний із нас має свою місію у житті і своє завдання, але ці слова президента варто сприйняти як нагадування, що ми усі відповідальні за свою державу. Ми маємо не лише права, але також і обов’язки. І саме сьогодні маємо пригадати собі, що майбутнє держави залежить від кожного конкретно. Це не означає, що я маю ставити останню печатку, як президент. Це теж не означає, що раз я не працюю у Верховній Раді, то я не можу нічого зробити. Ніхто не відміняв громадські об’єднання, ніхто не відміняв різноманітні рухи, у тому числі і політичні, метою яких є внесення позитивних змін, а не нав’язування власних поглядів чи бажання наживи. І треба нарешті зрозуміти, що якщо у державі є проблеми, якщо вона повільно розвивається, натрапляє на перешкоди, які гальмують реформи, то може це тому, що я, як громадянин, занадто байдужий? Може мені треба запитати у себе, що я можу зробити, щоб на подвір’ї біля мого будинку не було сміття. І це вже початок.

— І на завершення нашої розмови – що би ви хотіли побажати нашим читачам і всім громадянам нашої країни з нагоди Дня Незалежності України?

— Бажаю всім українцям свідомості того, що всі ми — частини одного цілого, і, виконуючи кожний своє завдання, виконуємо Божу волю, яку Господь хоче проявити у нашому народі. Якщо ми добре і сумлінно працюємо кожний на своєму місці, то стаємо тими людьми, через яких приходить благословення. Бажаю нам усім бути свідомими того, що ми —  учасники великих спасенних процесів. Господь через нашу молитву і працю дає нам благословення на розбудову нашої земної держави і шанс здобути громадянство у нашій Небесній Батьківщині. Тож нехай активна турбота про незалежність нашої держави допоможе нам осягнути Небо, яке відкрив для нас Ісус Христос Своєю смертю і воскресінням.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: