Роздуми над Першим читанням на середу ХХVІІІ Звичайного тижня, рік І
Немає оправдання тобі, будь-яка людино, котра осуджуєш, – бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе засуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш. Ми ж знаємо, що є Божий суд згідно з правдою на тих, хто таке робить.
Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш? Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння? Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву і виявлення справедливого Божого суду.
Він відплатить кожному згідно з його вчинками: тим, хто витривалістю в добрих ділах шукає слави, честі й нетління, – вічне життя, а сварливим і непослушним правді, але послушним несправедливості – лють і гнів. Страждання і горе кожній душі людини, яка чинить зло, – насамперед юдеєві, потім грекові; слава, честь і мир кожному, хто робить добро, – насамперед юдеєві, потім грекові, бо не зважає Бог на обличчя!
Рим 2,1-11
Павло говорить про ставлення до інших людей, про неосудження ближнього. Кожен має свої гріхи, кожен робить щось не так. Апостол вказує при цьому на Бога, на Його характерні риси: «багатство Його доброти, лагідності й довготерпіння». Господь теж бачить провини, але замість людського осудження «доброта Божа веде тебе до покаяння». Це «власна черствість і нерозкаяність серця» веде мене до засудження інших і цим самим заскарблюю сам на себе Божий гнів і справедливість, що тепер обернеться проти мене, самовпевненого праведника.
Святий Франциск з Ассізі так і повчав своїх братів, коментуючи сьогоднішнє читання: «І якщо якась особа би грішила будь-яким чином і через це слуга Божа — не з любові — смутився б і злився, то заскарблює собі провину». Якщо мною керує не любов — накопичую сам собі осуд.
Господи, хочу бути Твоїм відблиском у світі! Дай мені Твою доброту, лагідність і довготерпіння, щоб з любов’ю ставився до всіх людей!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
